Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Смоковича М.I.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія" на постанову господарського суду Харківської області від 31 травня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2006 року

у справі №АС-04/159-06

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання нечинним рішення,

встановила:

В березні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія" (далі - ТОВ "АФ "Росія", позивач) звернулося до суду з зазначеним позовом, з урахуванням доповнень, посилаючись на те, що для реєстрації статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку позивачем було подано до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі - МДПI, відповідач) відповідну заяву.

27 січня 2006 року позивачем подано до канцелярії МДПI податковий розрахунок по фіксованому сільськогосподарському податку на 2006 рік.

Листом №63/15-059 від 27 січня 2006 року відповідач повідомив позивача про невизнання наданого податкового розрахунку податковою декларацією.

Листом №123/15-059 від 06 лютого 2006 року податковий орган повідомив ТОВ "АФ "Росія" про відсутність можливості переходу на фіксований сільськогосподарський податок, оскільки не може бути об'єктом оподаткування у двох сільськогосподарських товаровиробників одна земельна ділянка, а листом від 27 лютого 2006 року №193/15-059 - про знаходженні ТОВ "АФ "Росія" на загальній системі оподаткування, у зв'язку з відсутністю нового податкового розрахунку.

Позивач вважає листи відповідача №63/15-059, 123/15-059 та 193/15-059 фактично рішеннями, які не відповідають положенням Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) , Постанови Кабінету Міністрів України №658 від 23 квітня 1999 року (658-99-п) , а тому просив їх визнати нечинними.

Постановою господарського суду Харківської області від 31 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "АФ "Росія", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Постановляючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що листи відповідача від 06 лютого 2006 року та від 27 лютого 2006 року не є будь-якими рішеннями органу податкової служби, бо не містять приписів та інших владних дій, а є лише відображенням думки МДПI, яка не впливає на права позивача. Судом першої інстанції, а з ним погодився і апеляційний суд, вказано, що рішень з приводу переходу на фіксований сільськогосподарський податок не потрібно, бо законодавство їх не передбачає.

Однак з такими висновками судів погодитися неможливо, оскільки Законами України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) , "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Положенням про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №658 від 23 квітня 1999 року (658-99-п) , визначені вимоги до платників податків при переході на іншу форму оподаткування, а тому відображення думки МДПI з приводу розгляду будь-якої заяви, клопотання, передбачених чинним податковим законодавством України, не може вважатися звичайним листуванням і впливає на права платника податку, в даному випадку - ТОВ "АФ "Росія", оскільки позбавляє права вибрати більш сприятливу форму оподаткування.

Що стосується позовних вимог про визнання нечинним спірного рішення від 27 січня 2006 року, викладеного у формі листа податкового органу, то суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи позов в цій частині, не звернули уваги на те, що п. 4.1.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) зазначено, що у випадку визнання контролюючим органом податкової декларації, яка заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, податковим органом може бути надіслана платникові податку лише письмова пропозиція. Направлення податкової письмової пропозиції передбачає такі права платника податків:

- надання нової декларації разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскарження рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, визнання судовими інстанціями листа податкового органу від 27 січня 2006 року рішенням, яке підлягає оскарженню в судовому порядку, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства, на які посилаються самі ж судові інстанції. Судами цим обставинам не дана належна оцінка та не з'ясовано, в якому порядку належить оскаржувати питання, що виникають у зв'язку з оформленням податкової декларації.

Крім того, як вбачається з листа від 27 січня 2006 року податковий розрахунок сум прибутку позивача не визнаний податковою декларацією у зв'язку з порушенням її форми. Зокрема, на декларації немає підпису бухгалтера.

Попередні судові інстанції погодились з таким висновком МДПI, однак суд касаційної інстанції вважає, що він грунтується на неповно з'ясованих матеріалах справи, оскільки не перевірено які порядок та система ведення бухгалтерського обліку на ТОВ "АФ "Росія" та складання звітності (наявність бухгалтера у товаристві), як це передбачено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального права, грунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні законодавства та неповно з'ясованих обставинах у справі.

Оскільки касаційна інстанція не має повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додаткового перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, яким на даний час є Харківський окружний адміністративний суд.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія" задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 31 травня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2006 року скасувати.

Справу №АС-04/159-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Росія" до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним рішення направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.