Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Леонтович К.Г., Харченка В.В., Чалого С.Я.

при секретарі: Капустинському М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 27 червня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2006 року у справі №8/73/06 за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до Приватного підприємства "Бриз-Н" про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 року ДПI у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства "Бриз-Н" про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27 червня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2006 року, провадження у справі закрито з підстав непідвідомчості господарському суду.

В касаційній скарзі ДПI у Центральному районі м. Миколаєва просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для розгляду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Статуту ПП "Бриз-Н" та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, вказане підприємство було зареєстровано Реєстраційною палатою в м. Миколаєві 12.03.2003р., керівником та власником вказаного підприємства є ОСОБА_1. Тобто відповідач у справі - юридична особа.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України (2747-15) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини першої статті 3 КАС України (2747-15) справу адміністративної юрисдикції визначено як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Даний спір є публічно-правовим, оскільки виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме податкового органу.

Згідно п.6 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до ч.2 ст.1 ГПК України (1798-12) у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 2 цього Кодексу передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 6 ст.3 Господарського кодексу України (436-15) передбачено, що під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Як вже було зазначено вище, даний спір є публічно-правовим, виник між двома юридичними особами, а тому відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України (2747-15) підлягає розгляду господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконних ухвал.

Вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті касаційним судом, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 27 червня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2006 року - скасувати, а справу №8/73/06 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.