Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Смоковича М.I.

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області (далі - УПСЗН Мар'їнська РДА) про стягнення недоотриманих сум з щорічної допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Донецької області від 26 травня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до УПСЗН Мар'їнської РДА про стягнення недоотриманих сум з щорічної допомоги на оздоровлення.

Вимоги обгрунтовував тим, що він є інвалідом третьої групи та відноситься до категорії осіб, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) (далі - постанова КМ України № 836) за період 2002-2005 року йому виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 154,50 грн.

Вважає, що такий розмір допомоги відповідачем визначений без урахування положень статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року (796-12) № 796-Х11 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796), якою передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати періодично підвищувався, але відповідач при виплаті допомоги ці обставини не брав до уваги.

Просив стягнути з УПСЗН Мар'їнської РДА на його користь недоплачену суму заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2002 року по 2005 року в розмірі 3893,50 грн.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 26 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі. Стягнуто на його користь суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3893,50 грн.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 26 травня 2006 року апеляційну скаргу УПСЗН Мар'їнської РДА задоволено. Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 10 лютого 2006 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до УПСЗН Мар'їнської РДА про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 26 травня 2006 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) набрав чинності й підлягає застосуванню з 01 вересня 2005 року.

Згідно з частиною першою статті 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Даний спір за суб'єктним складом та своєю правовою природою є публічно-правовим, оскільки оскаржується неправомірна бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Позивач обрав спосіб поновлення його порушеного права як стягнення з відповідача суму коштів, які на його думку, заборгував останній внаслідок неправомірних дій.

Отже, справа мала бути розглянута у порядку, встановленому цим Кодексом.

Проте, Мар'їнський районний суд Донецької області розглянув цю адміністративну справу за нормами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) як загальний суд. Апеляційний суд Донецької області не звернув уваги на ці обставини, переглянув справу відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як адміністративний суд та скасував рішення суду першої інстанції.

Проте, відповідно до цього Кодексу апеляційний суд може переглядати в апеляційному порядку лише рішення суду першої інстанції, які ухвалені за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . Повноважень на перегляд судових рішень, ухвалених відповідно до положень інших процесуальних законів, апеляційні суди, як суди адміністративні, не мають.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Судом апеляційної інстанції не виконані вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

За таких обставин, ухвалене апеляційним судом рішення у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги наведене.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Донецької області від 26 травня 2006 року скасувати та адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області про стягнення недоотриманих сум з щорічної доомоги на оздоровлення направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин