Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Смоковича М.I.,

Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С. А.,

Мироненка О. В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Ялтинського міського управління земельних ресурсів, Відділу державної виконавчої служби міста Ялта Автономної Республіки Крим, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Республіканський комітет земельних ресурсів, Ялтинський відділ Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельним ресурсам про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 вересня 2007 року, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Ялтинського міського управління земельних ресурсів, Відділу державної виконавчої служби міста Ялта Автономної Республіки Крим з позовом про визнання неправомірними дій Ялтинського міського управління земельних ресурсів щодо відмови видати їй державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_1, а також щодо видачі зазначених державних актів на ім'я ОСОБА_2

Просила зобов'язати Ялтинське міське управління земельних ресурсів скасувати видані ОСОБА_2 державні акти на право власності на земельні ділянки, та видати їх їй.

Разом з цим просила стягнути з Ялтинського міського управління земельних ресурсів моральну шкоду в сумі 160 000 гривень.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано противоправними дії Ялтинського міського управління земельних ресурсів щодо видачі ОСОБА_2 державних актів на право власності на земельні ділянки від 04 травня 2007 року серії ЯД № 591712 - № 591717, серії ЯД № 573563, серії ЯД № 591719, що в смт Восход та смт Масандра міста Ялти, кадастрові номери

№ 0111948100:03:001:0052 - № 0111948100:03:001:0055,

№ 0111948100:03:001:0024 - № 0111948100:03:001:0027,

визнано ці акти недійсними, а також визнано протиправною бездіяльність Ялтинського міського управління земельних ресурсів щодо видачі державних актів на право власності на вказані земельні ділянки ОСОБА_1 та зобов'язано їх видати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 вересня 2007 року постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2007 року скасовано та закрито провадження у справі у порядку адміністративного судочинства.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Стаття 17 КАС України (2747-15) встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 зазначеної статті визначено, що до компетенції адміністративних судів України належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з тим, що позивач вважає неправомірними дії Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, яка усупереч ухвалі Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 квітня 2007 року, якою їй було заборонено видавати будь-кому, окрім неї, позивача, державні акти на спірні земельні ділянки, видала їх ОСОБА_2 та відмовила їй у їх видачі.

Отже, у справі відсутній публічно-правовий спір, оскільки вимога позивача не стосується захисту її прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язана з вирішенням питання права власності на земельні ділянки, яке й відстоює позивач.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що справу не належить вирішувати у порядку адміністративного судочинства, з підстав наявності в ній спору про право.

Оскільки ж суд першої інстанції безпідставно розглянув справу як адміністративну, вирішивши по суті заявлені у ній вимоги, апеляційний суд обгрунтовано скасував прийняте ним рішення та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України (2747-15) .

Наведені позивачем у касаційній скарзі доводи такого висновку не спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права або невірно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин, відповідно до частини 3 статті 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись статтями 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .