Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області на постанову господарського суду Рівненської області від 05 липня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2006 року у справі №20/133 за позовом Рівненського транспортного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області до відкритого акціонерного товариства "Зарічненське автотранспортне підприємство-15645" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2006 року Рівненський транспортний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі УПФУ в Зарічненському районі Рівненської області з позовом до ВАТ "Зарічненське АТП-15645", в якому згідно заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути 14372,86грн. заборгованості по сплаті страхових внесків.

Постановою господарського суду Рівненської області від 05 липня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі УПФУ в Зарічненському районі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Зарічненське АТП-15645" зареєстровано в УПФУ в Зарічненському районі платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ч.2 ст. 106 зазначеного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 2 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , яким передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч.3 ст. 20 вказаного Закону та п.5.9 Iнструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України"", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 (z0064-04) обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно розрахунку заборгованості ВАТ "Зарічненське автотранспортне підприємство - 15645" за період з 01.09.2003 року по 31.12.2004 року залишок заборгованості відповідача станом на 01.01.2004р. становить 41 177 грн. 68 коп. Починаючи з 1 листопада по грудень 2004 року заборгованість ВАТ "Зарічненське автотранспортне підприємство - 15 645" по сплаті внесків - відсутня. Недоїмка за цей же період становить 21 190 грн. 25 коп.

З акту звірки взаєморозрахунків, який проводився сторонами на початку 2004 року, вбачається, що станом на 01.01.2004р. у ВАТ "Зарічненське АТП - 15 645" заборгованість по сплаті внесків до Пенсійного фонду становила 39 102 грн. 63 коп., а не 41 177 грн. 68 коп. як це зазначено в поданому Пенсійним фондом розрахунку.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, які підтверджують надмірну сплату ВАТ "Зарічненське АТП - 15 645" існуючої заборгованості перед Позивачем за період з 01.01.2004р. по 01.11.2004р. (включаючи поданий відповідачем розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за вересень місяць 2004 року), з урахуванням сум присуджених до стягнення згідно рішень господарського суду Рівненської області від 13 листопада 2001 року по справі № 15/539 та від 11 грудня 2003 року по справі № 3/376-а, на 7 022,46 грн.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті страхових внесків та підставно відмовили в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області, а постанову господарського суду Рівненської області від 05 липня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.