Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

суддів: Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В., Карася О.В.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представника:

відповідача Малахової Ю.А.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову господарського суду Харківської області від 08 лютого 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10 травня 2006 року

у справі № АС-27/23-06

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення ДПI у Київському районі м. Харкова №0002721702/0 від 08.09.2004р. та №0002731702/0 від 08.09.2004р..

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що контролюючим органом безпідставно нараховано суму податкових зобов'язань за допомогою непрямих методів, оскільки відсутнє рішення суду про застосування непрямих методів визанчення позивачу бази оподаткування.

Постановою господарського суду Харківської області від 08 лютого 2006р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10 травня 2006р., позовні вимоги СПД фізичної особи - ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки рішення про застосування непрямих методів під час перевірки, що проводилась з 25.08.2004р. по 06.09.2004р. керівником податкового органу не приймалось, вказана перевірка є незаконною, її висновки не можуть бути підставою для здійснення податкових нарахувань.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування вищезазначених судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПП ОСОБА_1 за період з 23.01.2002р. по 31.12.2003р., про що складено акт №1152/17-118-2537116135 від 06.09.2004р..

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0002721702/0 від 08.09.2004р. яким визначено суму податкового зобов'язання з прибуткового податку від підприємницької діяльності в розмірі 1217018,40грн.;

- №0002731702/0 від 08.09.2004р. яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 920965,50грн., в т.ч. 613977,00грн. основного платежу та 306988,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Актом перевірки встановлено, що позивач не зберігав протягом трьох років документи бухгалтерського обліку, тому на підставі довідки Першої Харківської філії АКБ "Базіс" про рух грошових коштів на рахунку позивача за 2002р. податковим органом зроблено висновок, що підтвердженою сумою понесених підприємством валових витрат є сума в розмірі 146799,94грн.. На підставі даного висновку відповідачем зроблено висновок про не підтвердження інших валових витрат підприємства, що зумовило визнанчення суми податкового зобов'язання з прибуткового податку за 2002р. в розмірі 1217018,40грн..

З огляду на те, що книги обліку та придбання не були представлені підприємством на перевірку, на основі наявних документів, а саме: даних декларацій позивача, даних довідки Першої Харківської філії АКБ "Базіс" про рух грошових коштів на рахунку позивача за 2002р., та податкових накладних, вилучених під час слідства, податковим органом визнано як правомірне визначення податкового кредиту позивачем на суму 16350,82грн., та донараховано позивачу за результатами перевірки суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 613977,00грн..

Як встановлено судами попередніх інстанцій, визначення сум податкових зобов'язань позивача за 2002р. здійснено податковим органом за допомогою непрямих методів визначення бази оподатквання.

Відповідно до п.п.4.3.5. п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , та п. 5 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою КМУ №697 від 27.05.2002р. (697-2002-п) (яка діяла в момент проведення періевірки), рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник податкового органу, на підставі результатів проведеного, зналізу податкових баз або іншої інформації, одержаної згідно із законодавством. У рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідного рішення керівника податкового органу про застосування непрямих методів визначення суми податкового зобов'язання позивача прийнято не було.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 08 лютого 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10 травня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.