Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Міненко О.М.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Б.Хмельницького на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.03.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 по справі № 12/60

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Б.Хмельницького

до Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції (Корецьке відділення)

про зобов'язання списати безнадійний податковий борг

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про зобов'язання списати безнадійний податковий борг.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.03.2005 залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 по справі № 12/60 - в позові відмовлено.

При цьому судом встановлено, що згідно даних облікової картки платника податків - позивача по справі, станом на 31.03.2003 у позивача рахувався податковий борг в сумі 136 455,52 грн.

Відповідно до висновків Торгово-промислової палати України від 19.03.2003 № 2150/05-04 та від 22.08.2003 № 11269/05-04, несприятливі погодні умови, що потягли за собою загибель сільськогосподарських культур на площах СВК ім. Б.Хмельницького є форс-мажорними обставинами, які існували станом на 30.09.2002 та 31.03.2003. Прямі збитки позивача від форс-мажорних обставин, загалом становили 86 161 грн.

На підставі рішень Гощанської МДПI від 31.07.2003 № 5, від 04.08.2003 № 6, від 23.10.2003 № 6, позивачу був списаний податковий борг, що виник внаслідок форс-мажорних обставин на загальну суму 87 509,52 грн. Не списаним залишився борг у сумі 48 946 грн.

Пославшись на пп. "р" пп. 18.2.1, пп. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державний цільовими фондами" (2181-14) та п. 2-4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001 № 103 (z0016-02) , суди наголосили на тому, що факт непереборної сили має бути засвідчений у встановленому чинним законодавством України порядком.

Тобто на думку суду із врахуванням положення вищенаведених правових норм, безнадійним є податковий борг, що виник внаслідок обставин непереборної сили, де між виникненням податкового боргу та форс-мажорними обставинами повинен бути наявний причинний зв'язок. Таким чином суди визначились, що факт форс-мажорних обставин сам по собі недостатній для списання податкового боргу. Позивачу необхідно було документально довести конкретний розмір збитків, які понесені ним за період із 30.09.2002 по 31.03.2003 в результаті наслідків форс-мажорних обставин. Відповідно посилаючись на ст. 33 ГПК України (1798-12) , суди визнали, що належним чином не було доведено в якому розмірі понесено позивачем збитки внаслідок форс-мажорних обставин, що в подальшому призвело до несплати, позивачем податкового боргу у сумі 48 964 грн. і визнали безпідставними вимоги позивача.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.03.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 по справі № 12/60 позивач Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Б.Хмельницького (далі - СВК) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку скаржника висновок Торгово-промислової палати України, що засвідчує факт непереборної сили встановлює, що списанню підлягає податковий борг, який існував на 31.03.2003, тобто 136 455,52 грн.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп. "р" пп. 18.2.1, пп. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державний цільовими фондами" (2181-14) 5 Закону України підлягає списанню безнадійний податковий борг, а також штрафні санкції, що виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). А згідно пп. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 цього Закону - податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно п. 2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 14.03.2001 № 103 (z0016-02) передбачено, що визначення та списання безнадійного податкового боргу органами державної податкової служби здійснюється щодо:

- податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно з законодавством;

- усіх видів пені та штрафних санкцій, що зараховуються до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів (у тому числі пені та штрафних санкцій, нарахованих за порушення термінів розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності), а також плати процентів за наданий податковий кредит, які нараховані платником податків на податковий борг, який визначено безнадійним відповідно до закону;

- пені та сум штрафних санкцій, нарахованих на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону, за період з дня виникнення безнадійного податкового боргу до дня прийняття рішення про списання.

I як передбачено п. 3 та п. 4 цього Порядку..,, під безнадійним податковим боргом розуміється податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), тобто не з вини платників податків, і які неможливо упередити або запобігти своїми заходами, за умови, що форс-мажор ні обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань.

Факт непереборної сили має бути засвідчений у встановленому чинним законодавством України порядком.

Як встановлено судами - згідно даних облікової картки платника податків - позивача по справі, станом на 31.03.2003 у позивача рахувався податковий борг в сумі 136 455,52 грн.

При цьому врахувавши висновки Торгово-промислової палати України від 19.03.2003 № 2150/05-04 та від 22.08.2003 № 11269/05-04, суди встановили, що не списаним залишився борг у сумі 48 946 грн.

З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що враховуючи положення вищенаведених правових норм, безнадійним є податковий борг, що виник внаслідок обставин непереборної сили, де між виникненням податкового боргу та форс-мажорними обставинами повинен бути наявний причинний зв'язок. Таким чином суди визначились, що факт форс-мажорних обставин сам по собі недостатній для списання податкового боргу.

Також необхідно звернути також увагу скаржника на те, що позивачу необхідно було документально довести конкретний розмір збитків, які понесені ним за період із 30.09.2002 по 31.03.2003 в результаті наслідків форс-мажорних обставин. Відповідно суди правомірно посилаючись на ст. 33 ГПК України (1798-12) , визнали, що не було належним чином доведено в якому розмірі понесено позивачем збитки внаслідок форс-мажорних обставин, що в подальшому призвело до несплати, позивачем податкового боргу у сумі 48 964 грн. і визнали безпідставними вимоги позивача, тому рішення Господарського суду Рівненської області від 09.03.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 по справі № 12/60 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Б.Хмельницького залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 09.03.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 по справі № 12/60 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .