Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Смоковича М.І.

суддів: Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Мироненка С.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Одеської області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, відкрите акціонерне товариство "Татарбунарська сукняна фабрика" та регіональне відділення Фонду Державного майна в Одеській області, про скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності, -

ОСОБА_1звернулась до суду з позовом до Татарбунарської міської ради Одеської області про скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 грудня 2005 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 18.09.2003 року № 288 відносно оформлення права власності за державою на нежитлове приміщення площею 120,55 кв.м, що знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства "Татарбунарська сукняна фабрика" та розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення будівлі під літерою "С" (Склад) на території сукняної фабрики в АДРЕСА_1 від 29.09.2003 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2006 року постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 грудня 2005 року залишено без зміни.

Зазначена справа розглянута судами в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі третя особа - регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, не погоджуючись з рішеннями судів, посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати і закрити провадження у справі.

В заяві про приєднання до касаційної скарги третя особа - ОСОБА_3 підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі, та просить скасувати постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Постановляючи рішення, суди виходили з того, що даний спір є - справою адміністративної юрисдикції. Проте з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що спір, який існує між сторонами, стосується права власності на майно, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

За правилами частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, з наявних матеріалів видно, що зазначений позов поданий до суду в 2004 році до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в порядку цивільного судочинства, а справа розглянута судами в порядку адміністративного судочинства після вступу в дію Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

За таких обставин оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження у адміністративній справі та з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області задовольнити частково.

Постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2006 року - скасувати та закрити провадження у справі в порядку адміністративного судочинства.

Справу за позовом ОСОБА_1 до до Татарбунарської міської ради Одеської області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "Татарбунарська сукняна фабрика" та регіональне відділення Фонду Державного майна в Одеській області, про скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду в по рядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.