Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 01.04.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Баштанському районі на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27.09.2006 та постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006

у справі №23-а-427

за позовом гр. ОСОБА_1.

до ДПІ у Баштанському районі"

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення від 28.04.2006 року за №0000991700/0 про нарахування посадовими особами відповідача податку з доходу зі спадщини у виді земельної частки в розмірі 13%.

Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006, яку залишено без змін ухвалою суду Миколаївської області від 27.09.2006 у справі №23-а-427, позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 3 листопада 2005 року гр.ОСОБА_1., котра є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька (ОСОБА_2) і родичем першого ступеню споріднення, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) розміром 6,64 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Привільнянської сільської ради, Баштанського району. При визначенні ставки оподаткування спадщини (земельної частки (паю) посадовими особами Баштанської МДПІ, правонаступником якої є ДПІ в Баштанському районі, було прийнято рішення, яке відповідно до ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) оформлене податковим повідомленням, про обов'язок позивача сплатити суму податкового зобов'язання за ставкою 13% від вартості спадщини, що становить 4806, 62грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди мотивували тим, щоОСОБА_1. є членом сім'ї спадкодавця (батька) першого ступеня споріднення, а тому спадкове майно - земельна частка (пай), що є нерухомим майном, оскільки посвідчує право на частку в нерухомому майні, оподатковується за нульовою ставкою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 1, 6 ЗУ "Про систему оподаткування" ставки податків та об'єкти оподаткування можуть встановлюватися виключно законами України про оподаткування.

Згідно п.п. 13.1; 13.2.1 ст. 13 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб", об'єкти спадщини, в тому числі об'єкти нерухомого та рухомого майна, оподатковуються за нульовою ставкою при отримані спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення.

Відповідно до п. 20 ст. 1 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини.

Згідно зі ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Відповідно до ст. 190 ЦК України до майна як особливого об'єкту відносяться речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату, яке успадкувалаОСОБА_1., засвідчує її право на частку у спільній (колективній) власності на землю сільськогосподарського підприємства, а тому з огляду на наведену норму та положення ст. 181 ЦК України з метою оподаткування може бути віднесено до нерухомого майна.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що суди обґрунтовано дійшли висновку, що отримана ОСОБА_1. як спадкоємицею першого ступеня споріднення спадщина повинна оподатковуватися за нульовою ставкою в силу пункту 13.2.1 Закону.

Посилання ДПІ у Баштанському районі" в касаційні скарзі на те, що право на земельну частку (пай) з метою оподаткування необхідно відносити до об'єктів комерційної власності, а саме - корпоративного права спростовується наступним.

Так, ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) організації та інші права, передбачені статутними документами.

Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.

Оскільки право на земельну частку (пай) не визначає прав власника цього паю у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Баштанському районі задоволенню не підлягає, а ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 27.09.2006 та постанова Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006 у справі №23-а-427- залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ДПІ у Баштанському районі залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27.09.2006 та постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006 у справі №23-а-427 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.