К-32226/06 Про стягнення невиплачених страхових виплат - 01.04.2008 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 08.08.2006р. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13.09.2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації, Державного територіально-галузевого обє"днання "Південно-Західна залізниця" про стягнення невиплачених коштів, -

Справа № К-32226/06

Доповідач Фадєєва Н.М.

У березні 2006р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення на його користь з відповідачів за останні три роки заборгованість по виплатах, передбачених ст.. ст.. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) ( далі - Закон ) в загальній сумі 19 783 грн. 20 коп., посилаючись на те, що за Законом має право на одержання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування - 40% від мінімальної заробітної плати. Крім того, відповідно до ст.. 39 Закону має право на доплату у розмірі двох мінімальних заробітних плат, які не виплачувались у встановленому Законом розмірі, внаслідок чого просив стягнути 19 783 грн. 20 коп.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 08.08.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13.09.2006р. апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова Овруцького райсуду Житомирської області від 08.08.2006р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просив скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, постійно проживає в м. Овруч Житомирської області, з 1972р. працює в Овруцькій дистанції колії Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" та має право на пільги та компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

За період роботи в Овруцькій дистанції колії позивачеві за місцем роботи виплачувалась грошова допомога громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення не в розмірі двох мінімальних заробітних плат, як це передбачено ст. 39 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а в розмірі по 10грн.50коп. щомісяця, тобто в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Окрім того, згідно ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, однак позивачу ця допомога виплачувалась в розмірі 2 грн.10 коп. щомісяця.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) встановлені такі розміри виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) :

- щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 210 тис. крб.

- громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення - 1050 тис. карбованців.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 3 частини 1 статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 39 вищенаведеного Закону громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2003-2005 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статей 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Встановлений постановою КМУ № 836 (836-96-п) у 1996 році розмір щорічної допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства та допомога громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2003-2005 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996р. № 836 (836-96-п) .

Так, Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" (372-15) передбачено, що з 1 січня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати становить 185 гривень на місяць, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) від 25 листопада 2003 року N 1328-IV встановлено з 1 грудня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати 205 гривень на місяць. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) від 17 червня 2004 року N 1801-IV (1801-15) встановлено з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати 205 гривень на місяць, а з 1 вересня 2004 року - 237 гривень на місяць, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) - 262грн. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р. №2505-IV (2505-15) встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.

Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості виплат щомісячної грошової допомоги, з якого вбачається, що позивачем фактично було отримано за період з 01.01.2003р. по 01.12.2005 року 38,10грн. щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення та 378грн. щомісячної грошової допомоги громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення.

З урахування отриманих позивачем сум грошової допомоги на користь позивача підлягає стягненню за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р. -16 486 грн. заборгованості по виплаті допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення та 3 297 грн. 20 коп. щомісячної грошової допомоги громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, а всього 19 783 грн. 20 коп..

За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ст.. 229 Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а. скасуванню.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 08.08.2006р. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13.09.2006р. у справі № 2а-1622/2006 задовольнити.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 08.08.2006р. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13.09.2006р. у справі № 2а-1622/2006 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_1допомогу громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення, що підлягала виплаті за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р. в сумі 16 486 грн. ( шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість грн .) та доплату до заробітної плати за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р. в сумі 3 297 грн. 20 коп. ( три тисячі двісті дев'яносто сім грн.. 20 коп. ), а всього 19 783 грн. 20 коп.. (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят три грн.. 20 коп. ).