Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Бим М.Є., Гончар Л.Я., Матолича С.В., Сіроша М.В., Харченка В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління першого заступника військового прокурора Військової прокуратури Військово-Морських Сил України на ухвалу апеляційного суду АР Крим від 14 листопада 2006 року у справі за позовом першого заступника військового прокурора Військової прокуратури Військово-Морських сил України в інтересах держави в особі Міністерстаа Оборони України до Феодосійського центрального військового клінічного санаторію Міністерства Оборони України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Головне квартирно-експлуатаційне Управління Збройних Сил України в особі Феодосійського КЕЧ району, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2006 року перший заступник військового прокурора Військової прокуратури Військово-Морських сил України в інтересах держави в особі Міністерстаа Оборони України звернувся до суду з позовом до Феодосійського центрального військового клінічного санаторію Міністерства Оборони України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Головне квартирно-експлуатаційне Управління Збройних Сил України в особі Феодосійського КЕЧ району, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 29 серпня 2006 року в задоволенні позовних вимог першого заступника військового прокурора Військової прокуратури Військово-Морських сил України в інтересах держави в особі Міністерстаа Оборони України відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 14 листопада 2006 року рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 серпня 2006 року скасовано, провадження у справі закрито.

Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення виходив з того, що предметом спору є право на приватну власність відповідачів на квартиру АДРЕСА_1, яка відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України №14 від 12.04.2001 року та Директиви Міністра оборони України №14 від 11.06.2001 року була переобладнана з нежилого приміщення (кліматопавільону) в жиле приміщення з частковими зручностями та в якості службового житла на підставі ордеру №1812 надано ОСОБА_1 та членам його сім'ї. Рішенням Феодосійської міської ради №253 від 23.03.2004 року вказане житло було виведено з розряду службового та надано відповідачам для постійного користування, після чого було ними приватизовано на підставі Закону України "Про приватизацію" (2163-12) , про що свідчить свідоцтво про право власності від 02.07.2004 року.

Оскаржуючи вказане свідоцтво про право власності, позивач фактично оспорює право відповідачів на приватну власність, тобто квартиру АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не прийняв це до уваги, та вирішив спір про право на підставі норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Проте вказаний позов не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства та не відноситься до компетенції адміністративних судів, оскільки за змістом ст..2 КАС України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин, до яких вказаний позов не відноситься.

На ухвалу суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга першого заступника військового прокурора Військової прокуратури Військово-Морських Сил України, в якій ставиться питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга першого заступника військового прокурора Військової прокуратури Військово-Морських Сил України задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими.

Керуючись статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу першого заступника військового прокурора Військової прокуратури Військово-Морських Сил України відхилити, а ухвалу апеляційного суду АР Крим від 14 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.