Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Сукача В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "Переяслав-Хмельницький хлібокомбінат" на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року по справі № 246/12-05 за позовом Переяслав-Хмельницької ДПІ до ПП "Кена" та ПП "Переяслав-Хмельницький хлібокомбінат" про визнання договорів недійсними.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Київської області від 26 серпня 2005 року позовні вимоги Переяслав-Хмельницької ДПІ до ПП "Кена" та ПП "Переяслав-Хмельницький хлібокомбінат" про визнання договорів недійсними – задоволено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року, постанова суду першої інстанції частково змінена.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач – ПП "Переяслав-Хмельницький хлібокомбінат" 10 травня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ПП "Переяслав-Хмельницький хлібокомбінат" просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню з постановленням нового рішення з огляду на наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судами було встановлено, що на підставі результатів позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП "Переяслав-Хмельницький хлібокомбінат" щодо дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період з 01.10.2002р. по 31.03.2004р., за наслідками якої складено акт № 13/П/313836627 від 06.07.2004р., яким встановлено порушення цим підприємством п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок ну вартість", а саме, до складу валових витрат та в подальшому до податкового кредиту були включені суми витрат не підтверджені розрахунковими, платіжними документами по взаємовідносинах з ПП "Кена", податковий орган звернувся до суду із позовом про визнання недійсними та такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства договорів на виконання транспортно-експедиційних послуг № 01/01/02 від 01.01.2002р., № 01/01/03 від 01.01.2003р. та № 01/01/04 від 01.01.2004р., укладених між ПП "Кена" та ПП "Переяслав-Хмельницький хлібокомбінат".

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції вважав встановленою наявність умислу в діях обох відповідачів при укладанні угод, а суд апеляційної інстанції вважав доведеною наявність умислу на укладання спірних угод з метою суперечною інтересам держави і суспільства тільки у ПП "Кена".

Вирішуючи питання щодо визнання недійсними угод № 01/01/02 від 01.01.2002р., № 01/01/03 від 01.01.2003р., суди попередніх інстанцій не врахували того, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, тому колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що як на підставу позову про визнання недійсними угод № 01/01/02 від 01.01.2002р., № 01/01/03 від 01.01.2003р., поданого до суду 20.05.2005 року, Переяслав-Хмельницька ДПІ послалась на статті 207, 208 Господарського кодексу України в редакції від 01.01.2004 року.

При цьому судами не враховано, що питання щодо застосування до спірних правовідносин ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України вирішується з врахуванням положення ст.58 Конституції, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п.4 Розділу IX – Прикінцеві положення Господарського кодексу України (436-15) в редакції від 01.01.2004 року, встановлено, що зазначений кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України (436-15) , зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Отже, застосування судом при вирішенні питання щодо визнання недійсними угод, укладених до набрання чинності зазначеним Кодексом та застосування санкцій, встановлених законом на момент ухвалення рішень, є помилковим.

Крім того, згідно ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Щодо вимог податкового органу про визнання недійсним договору на виконання транспортно-експедиційних послуг № 01/01/04 від 01.01.2004р., такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

В обґрунтування позову позивачем зроблені посилання на протиправність умислу лише у ПП "Кена".

Доказом спрямованості умислу ПП "Кена" по зазначеній угоді за твердженням позивача є те, що зазначене підприємство за юридичною адресою не знаходиться, до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не звітується з 1998р., тобто перевірити законність здійснення даної операції, на думку податкового органу, не має можливості. Оскільки документи про взаємовідносини між ПП "Переяслав-Хмельницький хлібокомбінат" та ПП "Кена" датовані починаючи з 2002р., через 4 роки після останнього звітного періоду ПП "Кена", то, за твердженням позивача, є всі підстави вважати, що дані господарські взаємовідносини не можуть бути законними, тому що вчинені з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, з метою ухилення від сплати податку на прибуток, шляхом завищення валових витрат, та отримання з державного бюджету незаконного податкового кредиту по ПДВ.

Такі висновки податкового органу не можна вважати таким, що відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Оскільки позивачем не було доведено, а судами не було встановлено, що на момент укладення спірної угоди ПП "Кена" було виключено з Єдиного державного реєстру і був позбавлений свідоцтва платника податку на додану вартість, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав вважати доведеним умисел з боку ПП "Кена" на ухилення від сплати податку на прибуток, шляхом завищення валових витрат, та отримання з державного бюджету незаконного податкового кредиту по ПДВ.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стверджуючи про те, що спірна угода була укладена з метою несплати податків, тобто з метою, завідома суперечною інтересам держави та суспільства, позивач мав довести факти несплати відповідачами податкового зобов’язання за результатами виконання спірної угоди у відповідному періоді.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 228, 229, 232 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ПП "Переяслав-Хмельницький хлібокомбінат" задовольнити частково, на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.04.2006 рокускасувати, в частині про визнання договорів № 01/01/02 від 01.01.2002р., № 01/01/03 від 01.01.2003р. недійсними провадження по справі закрити, в решті постановити нове – про відмову в задоволені позову.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.