Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Галки І.В.,

представника відповідача – Пурис Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Фрештекс - Україна"

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2006 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2006 року

у справі № А 38/78

за позовом Дочірнього підприємства "Фрештекс - Україна"

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі

про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення, -

У березні 2006 року ДП "Фрештекс - Україна" звернулось до суду з позовом до Центральної МДПІ у м. Кривому Розі про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000062340/0 від 17 січня 2006 року в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зобов’язань з орендної плати за землю в сумі 7583, 29 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2006 року постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДП "Фрештекс - Україна", посилаючись на порушення судами норм матеріального, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2006 року, а позовні вимоги задовольнити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу Центральна МДПІ у м. Кривому Розі, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Центральна МДПІ у м. Кривому Розі провела виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП "Фрештекс - Україна" за період з 01 липня 2004 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 03/230/32411329 від 12 січня 2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення ст. 2, ст. 13, ст. 14 Закону України "Про плату за землю", у зв’язку з чим занижено суму орендної плати на 15622, 60 грн. з січня по вересень 2005 року.

17 січня 2006 року на підставі акту перевірки Центральна МДПІ у м. Кривому Розі прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000062340/0, яким ДП "Фрештекс - Україна" визначила суму податкового зобов’язання з орендної плати в розмірі 23205, 89 грн., у тому числі 15622, 60 грн. – основний платіж та 7583, 29 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000062340/0 від 17 січня 2006 року було залишено без змін.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ДП "Фрештекс - Україна" було придбано нерухоме майно (будівля підготовки та гараж за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, 43) у КП "Криворізька швейна фабрика "Старт" згідно договору купівлі – продажу від 22 жовтня 2003 року.

Позивачем було отримано тимчасову довідку про визначення грошової оцінки земельної ділянки.

19 січня 2005 року для здійснення реконструкції будівель підготовчого виробництва з дільницею розпакування в цех прання швейних виробів та гаражу в приміщення промислової котельної установки ДП "Фрештекс - Україна" уклало з Криворізькою міською радою договори оренди земельних ділянок за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, 43.

Вказаним договором сторони узгодили сплату орендної плати виключно грошовими коштами у розмірі 1, 5 % від нормативної грошової оцінки на підставі довідки Криворізького міського управління земельних ресурсів (п. 4.1); можливість перегляду розміру орендної плати у випадках, передбачених Законом, (п. 4.4) та необхідність отримання довідки про нормативну грошову оцінку землі Криворізького міського управління земельних ресурсів у разі введення в експлуатацію об’єкту будівництва (п. 4.6).

Після закінчення будівництва та введення об’єктів в експлуатацію позивачем були отримані довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 15 лютого 2005 року та від 05 серпня 2005 року у зв’язку із зміною цільового призначення земельної ділянки, однак самостійне обчислення орендної плати за землю із застосуванням нової грошової оцінки землі позивачем не здійснювалося і належний розрахунок з виправленими показниками за період січень - вересень 2005 року ним не подавався.

Рішення судів попередніх інстанцій головним чином мотивовані тим, що позивач занизив податкові зобов’язання з орендної плати, що ним не заперечується, а тому застосування до нього штрафних санкцій спірним податковим повідомленням – рішенням є правомірним.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно з ст. 13 вищезгаданого Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем не були враховані відповідні зміни в грошовій оцінки земельної ділянки згідно довідок про грошову оцінку земельної ділянки від 15 лютого 2005 року та 05 серпня 2005 року при визначенні суми податкового зобов’язання з орендної плати в декларації, що призвело до заниження суми податкового зобов’язання з орендної плати на 15622, 60 грн. з січня по вересень 2005 року. Цей факт позивачем не заперечується.

При цьому суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач відповідно до положень ст. 14 Закону України "Про плату за землю" та положень п. 5 Порядку подання податкового розрахунку земельного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2001 року № 434 (z0963-01) , у зв’язку із зміною грошової оцінки мав право подати новий звітний розрахунок з виправленими показниками за звітний місяць, в якому відбулась відповідна зміна грошової оцінки у строки, установлені підпунктом 4.1.4 "а" п. 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", без застосування штрафів, установлених пунктом 17.2 статті 17 цього Закону.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність визначення спірним податковим повідомленням – рішенням штрафних (фінансових) санкцій враховуючи наступне.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", а тому порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , розповсюджується також на оренду плату.

Відповідно до підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Враховуючи те, що відповідач правомірно здійснив донарахування позивачу суми податкового зобов’язання з орендної плати внаслідок виявленого під час перевіки заниження суми податкового зобов’язання, заявленого в податковій декларації, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" спірним податковим повідомленням – рішенням є правомірним.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Крім того, 23 лютого 2007 року скаржником до суду касаційної інстанції було подано клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, в якому, посилаючись на те, що відповідно підпункту "з" п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" з урахуванням положень підпункту "б" п. 1 ст. 3 цього ж Декрету за звернення до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1, 70 грн., в той час, як ним було сплачено 85, 00 грн. судового збору, просить повернути ДП "Фрештекс - Україна" з Державного бюджету надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 83, 30 грн.

Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи, викладені в клопотанні, та відповідно до ч. 2 ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне його задовольнити.

Керуючись ч. 2 ст. 89, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Фрештекс - Україна" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2006 року залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Фрештекс - Україна" суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 83, 30 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.