Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 06 травня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Комінтернівського районного суду м. Харкова, -

встановила:

В березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року із зазначеною скаргою в обгрунтування якої вказував, що у провадженні судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Фатєєвої Н.I. знаходиться цивільна справа за позовом ДКП "Харківкомуночиствод" до нього про стягнення заборгованості, з якою він тривалий час не може ознайомитися через неправомірні дії судді та голови суду.

Посилався на те, що на його звернення від 21.01.2005 року та два звернення від 01.02.2005 року про надання справи для ознайомлення він отримав формальні відповіді і фактично зі справою не ознайомився.

Вважаючи вказані дії посадових осіб суду неправомірними й такими, що порушують його права передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) , ст.ст. 15, 99 ЦПК України 1963 (1501-06) року, Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) просив суд визнати їх незаконними, зобов'язавши суб'єкта оскарження належним чином розглянути його звернення та встановити факт порушення присяги судді.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 06 травня 2005 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив його скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Листом Верховного Суду України від 14.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) , рішення суддів і дії або бездіяльність суддів з питань відправлення правосуддя, пов'язані з розглядом справ, виконанням судових рішень, підлягають оскарженню в апеляційному або касаційному порядку, а не шляхом звернення до іншого суду, оскільки таке оскарження призведе до порушення принципу незалежності суддів і заборони втручання в їхню діяльність при відправленні правосуддя.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року (v006p710-01) (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України (1618-15) ) процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя неможливий.

Разом з тим, дії або бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах, в тому числі і в порядку передбаченому главою 31-А ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року, чинній на момент вирішення справи).

Так судом встановлено, що у провадженні судді Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходилася цивільна справа де стороною у справі - відповідачем є заявник, який 21.01.2005 року та двічі 01.02.2005 року просив суд дозволити йому ознайомитися зі справою, на що отримав відповіді від голови суду та від судді.

За змістом ст.ст. 14, 24 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. До повноважень голови суду не входить право надавати дозвіл на будь-які дії судді щодо справи, яка знаходиться у його провадженні.

Про запити учасників процесу подані в порядку Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , що не стосуються відправлення правосуддя і на які не надані відповіді, заявники вправі повідомити голову суду, який вживає відповідних заходів непроцесуального характеру передбачених законом.

Судом встановлено, що на запити ОСОБА_1 надійшли відповіді як від судді так і від голови суду, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з обгрунтованістю висновку суду про відсутність порушень з боку суб'єкта оскарження вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР)

Крім того, встановлено, що заявник постійно знайомиться з матеріалами справи і перешкод йому в цьому ніхто не чинить, що фактично підтверджено аналогічним рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25.01.2005 р.

З урахуванням викладених фактів, судом було зроблено вмотивований висновок про те, що дії посадових осіб Комінтернівського районного суду м. Харкова відповідають вимогам закону, а відтак відсутні правові підстави для задоволення скарги ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ст. 86 КАС України (2747-15) , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Харківської області від 06 травня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .