Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.I.

Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши розгляд адміністративної справи у порядку письмового провадження

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради

про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради

на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 26 червня 2006 року

та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 вересня 2006 року,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціально захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про утримання недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що він є учасником бойових дій і згідно законодавства має право на щорічну одноразову допомогу у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, відповідачем було виплачено вказану допомогу в 2003 році в розмірі 90 грн., в 2004 році - 120 грн., в 2005 році - 250 грн.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 26 червня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість зі щорічної одноразової грошової допомоги тільки за 2005 рік у сумі 1 410 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 21 вересня 2006 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, постанова суду першої інстанції залишена без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно до ст.22 Конституції України (254к/96-ВР) не допускається звуження змісту обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоуправління, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.

Вирішуючи спір, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника бойових дій права на зазначену вище допомогу.

Доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

З огляду на викладене, постановлені по справі судові рішення відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Підстав для перегляду судових рішень з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради без задоволення, постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 26 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України (2747-15) .