Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Харченка В.В.

суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Шкляр Л.Т.,

при секретарі -Мельник I.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 вересня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Керчі про перерахунок пенсії та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Керчі про перерахунок пенсії 3 01.12.2001 р. по 31.12.2003 р. із зобов'язанням відповідача відновити пенсію в розмірі 528,41 грн. та стягнення на його користь недоплачену пенсію за вказаний період в сумі 3228,25 грн., мотивуючи тим, що УПФ в м. Керчі незаконно зменшив з 10.12.2001 р перераховану йому пенсію за його заявою від 07.06.2001 р. з 528,41 грн. до 396,88 грн..

Рішенням Керченського міського суду від 13 травня 2004 року позов задоволений.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 вересня 2004 року рішення суду першої інстанції скасоване в заявленому позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. призначена пенсія як працівнику льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації за вислугою років на підставі ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) з 1996 року. Після призначення пенсії в Законодавство, яке регулює питання пенсійного забезпечення були внесені зміни, зокрема, були внесені зміни до ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , які вступили в законну силу з 07.12.1999 р.. Вказаними змінами передбачався перерахунок пенсій громадянам, в тому числі і працівникам льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації. Оскільки позивачу нарахована пенсія до 07.12.1999 р., то відповідно прийнятих змін до пенсійного законодавства йому відповідачем був проведений перерахунок пенсії з урахуванням максимального розміру величини заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за період з грудня 1998 р. до листопада 1999 р., з визначенням розміру пенсії в сумі 396,88 грн.. На підставі заяви від 07.06.2001 р. ОСОБА_1. відповідачем знову був проведений перерахунок пенсії за період з 01.01.1981 р. по 31.12.1985 р. з нарахування м пенсії в розмірі 528,41 грн.. Управлінням пенсійного фонду України в м. Керчі з 01.12.2001 р. основний розмір пенсії позивачу був зменшений до 396,88 грн. у зв'язку з допущеною помилкою при перерахуванні пенсії. ОСОБА_1 вважає незаконним зменшення відповідачем розміру пенсії в грудні 2001 р.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з тих обставин, що вимоги позивача відповідають нормам діючого пенсійного законодавства..

Апеляційний суд, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, обгрунтовано прийшов до висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Так, відповідно до ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) із внесеними змінами особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, одержуваного перед її припиненням і не можуть перевищувати 75% заробітку вказаної категорії осіб, при цьому розмір пенсії не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України. Законом України " Про внесення змін в деяку закони України" (1222-14) від 17.11.1999 р., яким внесені зміни до ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , передбачено, що дія зміненої ст.53 розповсюджується на працівників із числа льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, які вийшли на пенсію до вступу цього Закону в силу ( з 07.12.1999 р.). Позивач отримує пенсію з 1996 р., тому відповідач обгрунтовано, відповідно до наведених норм Закону провів перерахунок пенсії з визначенням розміру в сумі 396,88 грн., що відповідає вимогам ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) з урахуванням внесених змін.

Постановою Кабінету Міністрів України № 374 від 28.03.2002 р. (374-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених у відповідності із ст.54 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а також пенсій, призначених у відповідності з другими законами України збільшена пенсія на 12%, в тому числі і особам з числа льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації. До прийняття вказаної постанови КМ України інші рішення про підвищення розмірів пенсій працівникам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації не приймалися.

Аналізуючи вищенаведені норми у відповідача в період 2000-2001 р.р. були відсутні підстави для проведення перерахунку раніше призначеної пенсії позивачу, розмір якої збільшувався у зв'язку із діючими змінами на той період. Незважаючи на це, ОСОБА_1. з 01.06.2001 р. помилково за його заявою був збільшений розмір пенсії, оскільки законних підстав для її збільшення не було. Виявивши помилку в перерахунку пенсії Управління пенсійного фонду обгрунтовано виправив допущену помилку із визначенням розміру пенсії, яка була перерахована на підставі внесених змін до ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) в розмірі 396,88 грн.. В даному випадку мало місце не зменшення пенсії, а виправлення помилки.

Суд апеляційної інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача та правомірність дій управління Пенсійного фонду при виправленні допущеної помилки .

Виходячи з вищенаведеного рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позов, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення заявленого позову, тому апеляційний суд обгрунтовано скасував рішення суду першої інстанції з винесенням нового рішення та відмовою в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обгрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 вересня 2004 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.