Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Бутенка В.I.,

Сороки М.О. (доповідача),

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 на дії Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - ДПI),

встановила:

У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона звернулась із заявою до ДПI у якій зазначала, що згідно своїх релігійних переконань і на підставі ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) відмовляється від присвоєного їй проти волі ідентифікаційного номера та просила ліквідувати цей номер і залишити за нею раніше встановлену форму обліку платників податків та обов'язкових платежів, але в задоволенні її заяви було відмовлено. Вважаючи зазначені дії суб'єкта оскарження незаконними, такими, що порушують її конституційні права, просила скаргу задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 червня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 5 серпня 2004 року, скаргу задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на альтернативну форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів без застосування електронних носіїв інформації. Визнано неправомірною відмову ДПI у застосуванні щодо скаржниці альтернативної форми обліку платників податків без ідентифікаційного номеру. Зобов'язано ДПI зробити в паспорті ОСОБА_1 відмітку про те, що вона має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та виключити дані про неї з державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Зобов'язано ДПА виключити з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків інформацію про ОСОБА_1. Заборонено ДПI та ДПА надавати присвоєний скаржниці ідентифікаційний номер будь-яким іншим організаціям. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПI, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 червня 2004 року і ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 5 серпня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .