Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.I.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області (далі - УПСЗН Токмацького міськвиконкому) про стягнення заборгованості з виплати щорічної разової допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_1. на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 17 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2005 року ОСОБА_1. пред'явив позов до УПСЗН Токмацького міськвиконкому про стягнення заборгованості з виплати щорічної разової допомоги.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що він є учасником бойових дій і відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , щорічно до 05 травня йому повинна виплачуватися грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, проте у період 2003-2005 років грошова допомога йому була виплачена не в повному обсязі.

Просив стягнути з відповідача на його користь 5076,12 грн. недоплаченої щорічної грошової допомоги за вказаний період з розрахунку за 2003 рік - 146 грн. 50 коп., за 2004 рік - 342 грн. 25 коп., за 2005 рік - 1410 грн., а всього у розмірі 1898,75 грн. з урахуванням трьох відсотків річних за прострочення проведення відповідних виплат та індексу інфляції.

Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 17 квітня 2006 року позовну заяву ОСОБА_1. частково задоволено.

Стягнуто з УПСЗН Токмацької міськвиконкому на користь ОСОБА_1. заборгованість з одноразової допомоги у розмірі 1898,75 грн. за період 2003-2005 роки. У задоволенні іншої частині вимог ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 червня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилено. Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 17 квітня 2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про стягнення з УПСЗН Токмацької міськвиконкому на користь ОСОБА_1. заборгованості з виплати одноразової допомоги за період 2003 - 2005 роки, а суд апеляційної інстанції залишивши це рішення без зміни, виходили з того, що ОСОБА_1. є учасником бойових дій і на підставі статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на щорічну одноразову допомогу до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте, у цій частині судові рішення не є предметом касаційного розгляду.

Проте, колегія суддів вважає, що є правильним висновок судів про те, що інші вимоги ОСОБА_1. щодо стягнення трьох відсотків від суми заборгованості з виплати щорічної разової допомоги не грунтуються на чинному законодавстві.

Норма статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) , на яку як на правову підставу для задоволення позовних вимог посилається ОСОБА_1., не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки регулює питання щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання, яке випливає з договірних відносин, а не з закону.

За таких обставин у судів не було підстав для задоволення позову у цій частині.

Разом з тим, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1. пред'явив позов до УПСЗН Токмацького міськвиконкому про стягнення заборгованості у вересні 2005 року і просив стягнути з відповідача суму заборгованості з виплати щорічної разової допомоги за 2003 - 2005 роки.

Суд першої інстанції обговорив питання пропуску останнім строку для звернення до суду і правильно вказав на те, що цей строк ОСОБА_1. пропустив з поважних причин, оскільки дізнався про порушення його прав лише осінню 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Суди виконали вказані вимоги процесуального законодавства, а отже підстав для скасування оскаржених рішень немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 17 квітня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1. до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Токмацької міської ради про стягнення заборгованості з виплати щорічної разової допомоги - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.