Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого - судді Бутенка В. І.,

Суддів : Лиски Т. О.,

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Головного державного санітарного лікаря Шишацького району Полтавської області про зобов'язання відповідача виконати певні дії з метою запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього природного середовища на здоров'я населення та стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб владних структур, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 31 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2006 року, -

У березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до Шишацького районного суду Полтавської області з позовом до Головного державного санітарного лікаря Шишацького району Полтавської області про зобов'язання відповідача виконати певні дії з метою запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього природного середовища на здоров'я населення та стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб владних структур.

Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 31 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 31 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2006 року ОСОБА_1 . ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилається на те, що ухвалюючи рішення, суди неповно встановили всі обставини, які мають значення для справи, та невірно застосували Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.12.96 № 173, Закон України "Про особисте селянське господарство" (742-15) , Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення".

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2. надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки останні ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що Законами України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" та "Про бджільництво (1492-14) " на державну санітарно-епідеміологічну службу не покладено обов'язок щодо встановлення санітарно-захисних зон навколо бджільницьких пасік в домогосподарствах громадян.

Суди дійшли правильного висновку, що п. "ж" ч. 1 ст. 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", згідно з яким відповідач зобов'язаний здійснювати заходи для припинення порушень санітарних норм, та ст. 4 зазначеного Закону стосуються забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення і не мають відношення до порядку утримання бджіл в господарствах громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 31 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2006 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.