К-1451/07 Про стягнення штрафних санкцій за ненадання розрахунку зобов'язання зі сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - Текст документа

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою приватної фірми "Принт" Запорізької філії "Ойл" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07 грудня 2006 року у справі №12/341/06-АП за позовом управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до приватної фірми "Принт" Запорізької філії "Ойл" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2006 року УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулось до суду з позовом до ПП "Принт" Запорізької філії "Ойл" про стягнення 2890грн. штрафних санкцій за ненадання розрахунку зобов'язання зі сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27 вересня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07 грудня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як законне та обгрунтоване.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, як законну та обгрунтовану, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що УПФУ в Орджонікідзевеькому районі м. Запоріжжя не мало повноважень для звернення до суду. При цьому суд керувався п.п.2.3.1., 3.1.1., 6.2.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , згідно яких органами, уповноваженими здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу, тобто звертатися до суду, є виключно податкові органи, а якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податку, а також розрахунку його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що при вирішенні питання права звернення позивача слід звертатися до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , статтею 106 якого передбачено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду, звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що з 28.12.1998р. Запорізька філія "Ойл" ПП "Принт" зареєстрована як платник внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування в УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Відповідачем не подавались до Пенсійного фонду розрахунки зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з січня 2002р. по липень 2003р. та лише у липні 2003р. було надано розрахунок зобов'язань зі сплати збору за червень 2003р.

На адресу відповідача 29.03.2006р. було направлено лист-повідомлення від 29.03.2003р. №1722/02 про наявну суму боргу по штрафним санкціям у розмірі 2890,00грн. Відповідачем не заперечується факт неподання розрахунків до Пенсійного фонду України у зазначений в позові період, крім того, Запорізькою філією "Ойл" ПП "Принт" підписано суму боргу по штрафним санкціям згідно звірки залишків по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування станом на 01.01.2004р.

Згідно п.п.2.1.2 п.2.1. ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) контролюючими органами, зокрема, є органи Пенсійного фонду України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 17 цього Закону передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Абз.8 ч.3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушені норми процесуального права.