К-37609/06 Про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків - 08.07.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою військового радгоспу "Степовий" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року у справі №А10\195-06 за позовом Криворізького міського центру зайнятості до військового радгоспу "Степовий" про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, -

У червні 2006 року Криворізький міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до військового радгоспу "Степовий" про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного пенсійного страхування на випадок безробіття за період з 01.01.2001р. по 31.01.2006р. у сумі 57710,30грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі військового радгоспу "Степовий" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем заборгованість по страховим внескам нарахована не на фактично виплачену заробітну плату, а на суму заробітної палати, яку позивач повинен був сплатити. Також зазначає, що пеня нарахована та стягнута судом за шість років, чим порушено вимоги закону щодо позовної давності.

В запереченнях на касаційну скаргу Криворізький міський центр зайнятості просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законі та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки відповідач являється платником страхових внесків, то він повинен щомісячно сплачувати їх до Фонду загальнообов’язкового державного пенсійного страхування на випадок безробіття, як це передбачено Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду", в разі ж порушення вимог чинного законодавства перевіряючими органами до платника страхових внесків донараховуються суми страхових внесків, а також штраф та пеня.

Однак, такий висновок суду є передчасним.

З матеріалів справи вбачається, що Криворізьким міським центром зайнятості було проведено перевірку відповідача щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за період з 01.01.2001р. по 31.01.2006р. за результатами якої було складено акт від 03 березня 2006 року №57. В даному акті зазначено, що на початок перевірки заборгованість військового радгоспу "Степовий" по сплаті страхових внесків складає 24878,15грн., в тому числі прострочена 18974грн. Також позивачем за несвоєчасне перерахування внесків нараховано 33560,50грн. пені.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.

Частиною 3 статті 17 зазначеного Закону передбачено, що роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Статтею 38 названого Закону передбачено, що роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Однак, при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не з’ясовано на якій системі оподаткування знаходить відповідач, який займається сільськогосподарською діяльністю та скотарством, та посилався в судах попередніх інстанцій на те, що являється платником фіксованого сільськогосподарського податку. Законом України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року" (3583-15) передбачено, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Підпунктом 5.4 п.5 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття", затвердженої наказом Міністерства праці тасоціальної політики України від 18 грудня 2000 р. N 339 (z0030-01) передбачено, що страхові внески нараховуються на зазначені у пункті 4.2 цієї Інструкції фактичні виплати (доходи), що не перевищують визначеної Кабінетом Міністрів України максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду.

Підпунктом 4.2 пункту 4 зазначеної Інструкції передбачено, що страхові внески нараховуються:

для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

Так, абз.2 п.2 ст. 1 Закону України, "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" встановлено, що розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття для роботодавців становлять з 01.01.2001р. – 2%, з 01.07.2001р. – 2,5%, з 01.01.2002р. – 2,6%, а з 01.01.2003р. - 1,9% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Тобто, страхові внески на випадок безробіття нараховуються на фактично виплачену заробітну плату.

Однак, судами при вирішенні спору не перевірено доводи відповідача про те, що фактично ним сплачено меншу суму заробітної плати, ніж сума з якої позивач проводив нарахування страхових внесків.

Згідно вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки допущена судами попередніх інстанцій неповнота в дослідженні доказів у справі не може бути усунена судом касаційної інстанції, тому ця обставина відповідно до ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу військового радгоспу "Степовий" задовольнити частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.