К-9735/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 26.03.2008 Прийняття

ДП КДАЗ "Авіант" заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 29.03.2005 р. №0000242612/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 9331420 грн., у т.ч. основний платіж 6665300,00 грн. та штрафні санкції в сумі 2666120 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 18.05.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р., позов задоволено. Судові рішення обґрунтовані тим, що на момент проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток по господарській операції з надання безповоротної фінансової допомоги у позивача не існувало. Сума недоплати, яка утворилась внаслідок помилкового віднесення до складу валових витрат 26659000грн. за І квартал 2004 р., погашена позивачем до початку перевірки шляхом збільшення податкових зобов’язань по податку на прибуток за IV квартал 2004 р., штраф за несвоєчасно нараховане податкове зобов’язання сплачений до бюджету повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань правильності нарахування та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток за період з 01.01.2004 р. по 01.04.2004 р., за результатами якої складено акт №010/26-7/14310325 від 29.03.2005 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242612/0 від 29.03.2005 р., яким згідно пп.4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 9331420,00 грн., в тому числі 6665300,00 грн. податку на прибуток та 2666120,00 грн. штрафних санкцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.02.2004 р. платіжними дорученнями №13002 та №13001 згідно листів від 08.01.2004 р. №05-06-03/1, від 17.12.2003 р. №09-2255 позивач перерахував на адресу Державного управління справами Президента України безповоротну фінансову допомогу у розмірі 26659000 грн.

Зазначену суму позивач включив до складу валових витрат підприємства за І квартал 2004 року і відобразив її у Декларації про прибуток підприємства за вказаний податковий період у рядку 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг)).

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.8 цієї статті.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено право платника податків у разі самостійного виявлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації, надати уточнюючий розрахунок, або не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Аналогічне положення містить п.17.2 ст.17 цього Закону.

У зв’язку з допущеною помилкою у звітній декларації з податку на прибуток підприємства за 2004 рік позивач виправив допущену у І кварталі 2004 року помилку, шляхом зменшення суми валових витрат підприємства (рядок 04.1 декларації) на 26659000грн. Декларація про прибуток підприємства за 2004 рік зі скоригованими показниками валових витрат подана позивачем 09.02.2005 р.

11.03.2005 р. позивач подав відповідачу уточнюючий розрахунок, де у складі своїх зобов’язань по податку на прибуток відобразив суму штрафу, нарахованого відповідно до вимог п.17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Штраф сплачений позивачем у повному обсязі 18.03.2005 р. платіжним дорученням № 070-113 у сумі 333300 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність на час проведення перевірки у позивача заниження податкового зобов’язання по податку на прибуток по господарській операції з надання безповоротної фінансової допомоги, у зв’язку з самостійним виправленням допущеної помилки та сплатою штрафу, дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги відповідача не беруться до уваги так як не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Згідно журналу реєстрації перевірок контролюючих органів, що ведеться позивачем, фактично перевірка розпочалася лише 15.03.2005 р. Вручення постанови слідчого позивачу 28.02.2005 р., яка до того ж не містить доручення на проведення перевірки господарської діяльності позивача по операціям з надання безповоротної фінансової допомоги, не є доказом початку перевірки.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв правильне рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.