Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кравченко О.О.,

суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Костенка М.І,, Матолича С.В.

при секретарі - Капустинському М.В.

з участю представників: Ради міністрів Автономної Республіки Крим Малухіної В.А., Шишмарьова А.Д., третьої особи - приватного підприємства Фірми "Шарм" Заваригіна П.Л., представника суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1- ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою приватного підприємства Фірми "Шарм" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2006 року в справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватне підприємство Фірма "Шарм", Лівадійська селищна рада Автономної Республіки Крим, Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим про визнання частково не чинною постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 243 від 09.07.2002 року, -

У березні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватне підприємство Фірми "Шарм", Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим,

Справа № К-29131/06 Доповідач: Леонтович К.Г.

Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим про визнання частково не чинною постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 243 від 09.07.2002 року "Про передачу земельних ділянок в оренду ПП Фірмі "Шарм" і ТОВ "Стартінвест" в частині передачі в довгострокову оренду строком на 50 років земельної ділянки площею 2,794 га ПП Фірмі "Шарм", розташованої у районі Верхньої станції канатної дороги "Місхор-Ай-Петрі", в яку була включена займана позивачем земельна ділянка площею 0,16 га під № 3. Позивач вважає постанову відповідача у вказаній частині не чинною і такою, що підлягає скасуванню.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2006 року, позов задоволений, визнана частково не чинною постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 243 від 09.07.2002 року "Про передачу земельних ділянок в оренду ПП Фірмі "Шарм" і ТОВ "Стартінвест" в частині передачі ПП Фірмі "Шарм" у довгострокову оренду земельної ділянки площею 0,16 га під № 3.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції приватне підприємств Фірма "Шарм" звернулося до Вищого адміністративного суду України касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 243 від 09.07.2002 року "Про передачу земельних ділянок в оренду ПП Фірмі "Шарм" і ТОВ "Стартінвест" у районі верхньої станції канатної дороги "Місхор-Ай-Петрі" ПП Фірмі "Шарм" та ТОВ "Стартінвест" були передані в оренду земельні ділянки строком на 50 років відповідно 2,794 га та 1,3655 га. Згідно вказаної постанови між Радою Міністрів АРК та ПП Фірмою "Шарм" був укладений договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у Ялтинському міському нотаріальному окрузі.

Позивач, звернувшись в суд з позовом вважає, що порушене його право на користування земельною ділянкою площею 0,16 га, яка під № 3 незаконно передана ПП Фірмі "Шарм".

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з тих обставин, що до винесення Радою міністрів Автономної Республіки Крим постанови № 243 щодо надання спірної земельної ділянки в оренду Фірмі, ОСОБА_1 20 січня 2002 р. звернувся із заявою до голови виконавчого комітету м.Ялти з проханням про виділення йому спірної земельної ділянки. 21 лютого 2002 р. Лівадійською селищною радою було винесене рішення № 37 про надання дозволу ОСОБА_1 на збір матеріалів попереднього узгоджнення місця розміщення літнього кафе з літньою площадкою в с.Мисливське. Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту Лівадійської селищної ради, однак, при передачі земельної ділянки в оренду це питання не узгоджувалося із радою та в порушення Закону України "Про оренду землі" (161-14) не було проведено земельного аукціону на придбання права оренди. Суди також прийшли до висновків, що позивач тривалий час користується спірною земельною ділянкою на підставі договору від 10.07.1999 р. між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством "Лівадія" Лівадійської селищної ради про сумісну діяльність.

Однак, судова колегія Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій не встановлені обставини, а саме: кому належить земельна ділянка, виділена в оренду ПП Фірмі "Шарм", чи знаходиться вона в межах населеного пункту, в кого у розпорядженні вона знаходиться. Визнаючи частково не чинною постанову Ради міністрів АРК в частині передачі ПП Фірмі "Шарм" земельної ділянки в оренду площею 0,16 га суди виходили з тих обставин, що порушений порядок надання в оренду земельної ділянки, разом з тим, суди не прийняли до уваги, що вказаною спірною постановою припинене право користування земельною ділянкою виконавчого комітету Ялтинської міської ради за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради. Крім того, в матеріалах справи є рішення Лівадійської селищної ради від 31.10.2001 р., тобто до звернення позивача щодо надання спірної земельної ділянки, яким надано ПП Фірмі "Шарм" дозвіл на збір попередніх узгоджень місця розташування торгового центру площею 3,0га на верхній станції канатної дороги "Місхор-Ай-Петрі". Судами не вияснено чи користувався позивач та на яких підставах спірною земельною ділянкою, посилання судів на Договор від 10.07.1999 р. між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством "Лівадія" Лівадійської селищної ради про сумісну діяльність безпідставні, оскільки вказаний договір не врегульовує земельні відносини. Предметом спору є рішення органу владних повноважень, тому позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з наведеного судами першої та апеляційної інстанції допущені грубі порушення процесуального законодавства, які впливають на правильність прийнятого по справі рішення.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі, що являється грубим порушенням ст.ст. 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанції спростовують, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу приватного підприємства Фірми "Шарм" задовольнити частково.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2006 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.