Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Чалого С.Я.

при секретарі: Капустинському М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Софія" на постанову господарського суду Iвано-Франківської області від 04 липня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року у справі №А-17/125 за позовом Iвано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Софія" про стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року Iвано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ПП "Софія" про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів в 2005 році у сумі 1981,25грн.

Постановою господарського суду Iвано-Франківської області від 04 липня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ПП "Софія" просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обгрунтовує тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та вказує на те, що суди неповно дослідили матеріали справи.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 18 Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Як правильно встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідно до поданого ПП "Софія" звіту форми №10-ПI середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2005 рік склала 8 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві -0 осіб, при нормативі встановленому в 1 особу, фонд оплати праці на підприємстві становить31,7тис.грн. (а.с.6).

В Положенні "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда", затвердженим КМУ від 03.05.1995 року № 314 визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3).

Згідно п. 5 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 14 Положення підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда.

Дійсно, відповідач листами за вих. № 70/01-19 від 25.08.2005 р., вих. № 81/01-19 від 26.08.2005 р., вих. № 56/01-19 від 28.07.2005 р., вих. № 70/01-19 від 25.08.2005 р., повідомляв Калуський міськрайонний центр зайнятості про те, що на підприємстві зберігаються вакантні посади архітектора та інженера-геодезиста в яких, крім цього зазначено, що інших вакантних посад немає (а.с.10-11,17-18), а в листах за вих. №99/01-19 від 25.10.2005 року, вих.. № 108/01-19 від 25.11.2005 р., повідомлено, що зберігається вакантна посада архітектора і також зазначено, що інших вакантних посад немає (а.с.12, 13).

Листами від 13.12.2005 року за вих. № 122/01-19 та від 27.12.2005 року за вих. № 133/01-19 відповідачем повідомлено Калуський міськрайонний центр зайнятості про те, що станом на 13.12.2005 р. та станом на 28.12.2005 р. зберігається вакантна посада архітектора - інваліда (а.с. 13-14).

В матеріалах справи наявний Звіт форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках від 20.05.2005р., в якому зазначено дві вакантні посади - архітектор та геодезист, без зазначення в рядку четвертому Звіту - для працевлаштування інвалідів (а.с.25).

Відповідно до пункту 2.1 Iнструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 р. №244 (z0464-98) звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст.. 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" (665/97-ВР) , для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо, інваліди під цифрою 14.

З вищезазначених листів та Звіту вбачається те, що зазначені вакантні посади не були пристосовані для працевлаштування інвалідів, оскільки в останніх зазначено вакантні посади архітектора та геодезиста без зазначення, що працівником може бути інвалід, лише в листах за грудень 2005 року вказано, що зберігається вакантна посада архітектора - інваліда.

Однак, листи за грудень місяць 2005 року не можуть служити належним доказом створення та пристосування робочого місця для працевлаштування інваліда протягом 2005 року, оскільки такі подавались лише в грудні місяці, тобто в кінці 2005 року, а тому правомірно не взяті судом до уваги.

Крім цього, в матеріалах справи наявний акт від 01.08.2005 р. № 89 (а.с. 15), складений спеціалістом відділу взаємодії з роботодавцями Калузького МРЦЗ в присутності головного бухгалтера підприємства відповідача, в якому встановлено, що на підприємстві вакантні посади архітектора та інженера - геодезиста без зазначення, що дані посади створені та пристосовані для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюєт ься органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органів перелічених в ст. 18 Закону протягом цілого 2005 року, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неможливість виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 18 вищезазначеного Закону з огляду на те, що відповідач не створив і відповідно не повідомляв органи, перелічені в ст. 18 Закону про створення (пристосування) робочого місця для працевлаштування інваліда.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Софія" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Iвано-Франківської області від 04 липня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.