Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.I.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії комісії Львівського обласного військового комісаріату з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни, та осіб, на яких поширюється дія статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі - комісія Львівського ОВК) за касаційною скаргою ОСОБА_1. на рішення апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2005 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2004 року ОСОБА_1. звернувся в суд із скаргою на рішення комісії Львівського ОВК.

В обгрунтування своїх вимог вказав на те, що, проходячи строкову військову службу у період з 17 червня по 27 червня 1953 року, він брав участь у складі військової частини ЗС СРСР у Берлінській операції, а отже, на його думку, він має право на визнання учасником бойових дій.

У серпні 2002 року він звернувся до Міністерства оборони України щодо встановлення статусу учасника бойових дій, але рішенням комісії Львівського ОВК від 29 квітня 2004 року № 9 у наданні статусу такої особи йому було відмовлено.

Вважає таку відмову незаконною, оскільки вона не відповідає чинному законодавству, а тому просив визнати зазначене рішення комісії неправомірним.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 06 грудня 2004 року скаргу ОСОБА_1. задоволено.

Визнано рішення комісії Львівського ОВК від 29 квітня 2004 року за № 9 про відмову в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1. неправомірним, зобов'язано суб'єкта оскарження надати ОСОБА_1. статус учасника бойових дій.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2005 року апеляційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату задоволено. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 06 грудня 2004 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_1. відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 06 грудня 2004 року.

Вважає, що рішення апеляційного суду постановлене з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. у складі військової частини польова пошта 60875 ЗС СРСР у період з 17 червня по 27 червня 1953 року брав участь у Берлінській операції.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) учасниками бойових дій на території інших країн визнаються особи, які проходили військову службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де у цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Перелік держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким рішенням Уряду щодо затвердження Переліку держав і періодів бойових дій на їх території є постанова від 08 грудня 1994 року № 63.

Проте, події, які відбувались у Німецькій Демократичній Республіці у червні 1953 року, як бойові дії не передбачені вказаним Переліком.

Отже, комісія Львівського обласного військового комісаріату правомірно прийняла рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1. учасником бойових дій, а у судів не було підстав для задоволення скарги останнього.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального законів і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необгрунтованого судового рішення.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1. на неправомірні дії комісії Львівського обласного військового комісаріату - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.