Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Степашка О. І.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.05.2006р. у справі № 2-а-283/06 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08.08.2006р. (№ 22ас-742 2006р.)

за позовом ОСОБА_1

до Вінницького обласного військового комісаріату

про зобов'язання призначити пенсію,

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - не з'явились,

ОСОБА_1 подано позов про зобов'язання Вінницького обласного військового комісаріату призначити з 01.01.2005р. пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.05.2006р. у справі № 2-а-283/06, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08.08.2006р. (№ 22ас-742 2006р.) в позові відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що при обчисленні пенсії позивачу враховано оклад за військове звання, посадовий оклад та відсоткову надбавку за вислугу років; щомісячні додаткові види грошового забезпечення запроваджені після звільнення позивача зі служби, він їх не отримував і тому такі надбавки взагалі не підлягають включенню в розрахунок розміру пенсії.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: абз. 6 ст. 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", ч. 2 ст. 6, ч. 4 ст. 11 КАС України.

Відповідач запереченнях на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Відмовляючи в позові суди зазначили, що позивач звернувся з позовом про зобов'язання проведення перерахунку раніше призначеної пенсії.

Однак такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи.

З позовної заяви слідує, що змістом позовних вимог є зобов'язання Вінницького обласного військового комісаріату призначити з 01.01.2005р. пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , а не зобов'язання проведення перерахунку раніше призначеної пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Будь-які дані про зміну позовних вимог та підстави виходу суду за межі позовних вимог в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позов по суті не розглянутий.

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 22-7, 230, 231, 254 КАС України, -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.05.2006р. у справі № 2-а-283/06 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08.08.2006р. (№ 22ас-742 2006р.).

3. Справу № 2-а-283/06 (№22ас-742 2006р.) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.