Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Степашка О. І.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2006р. у справі № 7/5

за позовом Фізичної особи - підприємцяОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Чмола І. І.,

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернівці від 23.01.2006р.: № 0013101700/3 про визначення суми податкового зобов'язання по єдиному податку в розмірі 7 200 грн. основного платежу, № 0013081700/3 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 20 622 грн., в т. ч. 6 874 грн. основного платежу та 13 748 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0015561700/3 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 9 грн., в т. ч. 3 грн. основного платежу та 6 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2006р. у справі № 7/5 позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що акт від 21.07.2005р. складений з порушенням правил проведення перевірки та не відповідає встановленим вимогам; в акті перевірки від 13.09.2005р. зазначені посилання на факти і обставини, встановлені актом від 21.07.2005р.; Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не передбачено контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку сплати єдиного податку та податку на доходи фізичних осіб; в Законі України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) відсутнє поняття додаткової перевірки; докази на підтвердження наявності підстав для проведення додаткової перевірки відповідачем не надано.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. ст. 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ч. 2 п. 1.15. ст. 1, пп. а) п. 19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. п. 1, 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін як такі, що прийняті без порушень норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно ч. ч. 7, 8 ст. 11-1 вказаного закону позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду; позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку; направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення (ч. 1, п. п. 1), 2) ч. 2 ст. 11-2 зазначеного закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.07.2005р. за № 421 начальником ДПІ у м. Чернівці видано наказ про проведення позапланової перевірки позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу та 19.07.2005р. за № 012698 видано направлення на проведення з 19 по 25.07.2005р. такої перевірки.

В акті від 21.07.2005р., як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, встановлено порушення пп. а) п. 19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (727/98) ", тобто зафіксовані в акті порушення не відповідають меті проведення перевірки і такий акт не може бути доказом їх наявності.

Стосовно акту № /17-1/2424213896 від 13.09.2005р. додаткової перевірки позивача, здійсненої до акту від 21.07.2005р., судами вірно вказано про необґрунтованість його прийняття у зв'язку з відсутністю в органів державної податкової служби права здійснювати додаткові перевірки, ненаданням відповідачем доказів про наявність підстав для її здійснення, не викладення чітко в акті фактів порушень виявлених такою перевіркою, послідуюче спростування пояснень отриманих під час перевірки 21.07.2005р.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 17.04.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2006р. у справі № 7/5 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.