Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого судді: Бутенка В. І.,

Суддів: Лиски Т. О.,

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

При секретарі - Ліщинській В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2006 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року, -

У червні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2006 року позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Київської міської ради щодо незрозгляду заявиОСОБА_1. від 20.04.05 про приватизацію земельної ділянки площею 0,14 га. Зобов'язано Київську міську раду у місячний строк з моменту набрання законної сили рішення суду розглянути заявуОСОБА_1. від 20.04.05 про приватизацію земельної ділянки площею 0,14 га.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року постанова суду першої інстанції змінена. ПозовОСОБА_1. задоволено відносно заяви від 30.05.05.

У касаційній скарзі на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2006 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року Київська міська рада ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки останні ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Київської міської ради, яка порушила його конституційне право на звернення, не розглянула його заяву від 20.04.05; зобов'язати Київську міську раду у місячний строк з моменту вступу рішення суду в законну силу розглянути його заяву від 20.04.05 про приватизацію земельної ділянки площею 0,14, яка перебуває в його користуванні.

В ході розгляду справи позивач змінив свої вимоги і просив визнати неправомірною бездіяльність Київської міської ради, яка порушила його конституційне право на звернення та не розглянула його заяву від 30.05.05 на пленарному засіданні Київської міської ради, як того вимагає ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України; зобов'язати Київську міську раду у місячний строк з моменту вступу рішення суду у законну силу на пленарному засіданні розглянути його заяву від 30.05.05.

Суд першої інстанції ухвалив рішення відносно первісних позовних вимог, змінені позовні вимоги ним не розглянуті.

Апеляційний суд змінив постанову суду першої інстанції на підставі ст. 201 КАС України, розглянувши змінені позовні вимоги.

Однак при цьому постанова суду апеляційної інстанції є недостатньо обґрунтованою.

Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ст. 207 КАС України в мотивувальній частині постанови зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції не зазначив мотиви неврахування наявних у справі копій листів, як доказів належного розгляду заяв позивача; не вказав положень законів, якими керувався, зобов'язуючи Київську міську раду розглянути заяву позивача по суті; не дав належної правової оцінки тому, що суд першої інстанції розглянув не ті позовні вимоги.

Оскільки порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення за правилами ст. 227 КАС України і, враховуючи неможливість їх усунення судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .