Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

при секретарі судових засідань: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю "Курс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 року

по справі № 33/71

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курс"

до 1) Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва,

2) Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ, -

У січні 2005 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Курс" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача 1 - Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та відповідача 2 - Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ.

Постановою Господарського суду м. Києва від 21.03.2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення – рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.11.2004 №19237/3, №20237/3, №107237/3, від 21.08.2004 №19237/2, № 20237/2, №107237/2, від 15.04.2004 № 20237/0 та від 18.06.2004 № 20237/1; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курс" бюджетну заборгованість по податку на додану вартість за вересень 2003 року в сумі 2 939 655,00 грн. В інший частині позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що податковий кредит позивача за вересень 2003 року у сумі 2 939 655 грн. сформований у повній відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (168/97-ВР) (далі - Закон № 168/97) та підтверджується належним чином оформленими податковими накладними. Невиконання підприємствами, які мали взаємовідносини з контрагентами позивача, своїх зобов'язань щодо внесення податку до бюджету не може слугувати підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 року постанову Господарського суду м. Києва від 21.03.2007 року скасовано в частині щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь ТОВ "Курс" бюджетну заборгованість по податку на додану вартість за вересень 2003 року в сумі 2 939 655,00 грн. та прийнято нове рішення яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Підставою для скасування постанови місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції зазначив неправильне застосування Господарським судом м. Києва абз. 2 п.п.7.7.8 п.7.8 ст. 7 Закону № 168/97.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 р. у даній справі в тій частині, в якій апеляційний суд постановив відмову у позові, як помилкову та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням матеріального та процесуального права.

ДПІ у Печерському районі м. Києва також подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 року, не погоджуючись при цьому і з постановою суду першої інстанції та просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що зазначені судові рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а скарга відповідача-1 залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва проведена позапланова документальна перевірка правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ ТОВ "Курс" за період з 01.09.2003 по 30.09.2003, за результатами якої складений акт перевірки від 15.04.2004 №21/23-7/14345151.

На підставі зазначеного акта ДШ у Печерському районі м. Києва 15,04.2004 видані податкові повідомлення-рішення:

- № 20237/0, яким згідно з п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, ст. 6, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 15 Указу Президента України "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності", п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 7242 грн., в тому числі 6488 грн. основного платежу та 754 грн. штрафних санкцій;

-№ 19237/0, яким згідно п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, ст. 6, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 15 Указу Президента України "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності", п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу зменшено бюджетне відшкодування за вересень 2003 року на 2934675 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 2490 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПА у м. Києві в порядку апеляційного узгодження податкових зобов'язань.

На момент розгляду справи позивачем оскаржуються податкові повідомлення рішення від 05.11.2004 №19237/3, №20237/3, №107237/3, від 21.08.2004 №19237/2, № 20237/2, №107237/2, від 15.04.2004 № 20237/0 та від 18.06.2004 № 20237/1.

Як випливає з акта перевірки, підставою визначення позивачу податкових зобов'язань та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ стало включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ за вересень 2003 року суми податку в розмірі 2 941 163 грн. В акті зазначено, що обладнання придбане у підприємства з ознаками "фіктивності", виробництво, транспортування та зберігання обладнання підприємством не здійснювалось, а проводилось лише документальне оформлення вищевказаних операцій.

Зокрема, актом перевірки встановлено, що на підставі податкових накладних, оформлених ІШ "АльтаТрейд" на продаж обладнання для фільтрування або очищення рідин згідно договору від 04.09.2003 №04/09, ТОВ "Курс" до податкового кредиту, задекларованого у податковій декларації з ПДВ за вересень 2003 року, включено 2 944 163 грн. Згідно вказаної податкової декларації ТОВ "Курс" заявлено до відшкодування з бюджету суму ПДВ у розмірі 2 939 655 грн. За результатами зустрічних перевірок з'ясовано, що обладнання для фільтрування або очищення рідин було придбане ПП "Альта-Трейд" у ТОВ "Солікс", а ТОВ "Солікс" придбало вказане обладнання у ПП "Фоско". Під час перевірки ПП "Фоско" встановлено, що зазначене підприємство має ознаки "фіктивного".

Крім того, актом встановлено, що придбане обладнання для фільтрування або очищення рідин ТОВ "Курс" було експортовано в наступному звітному періоді. Згідно інформації, наданої Державним підприємством "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" та Донецького Державного центру стандартизації, метрології та сертифікації технічні умови на обладнання для фільтрування та очищення рідин ними не реєструвались.

У зв'язку з наведеними обставинами в акті зроблений висновок про порушення позивачем п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та завищення податкового кредиту, та, відповідно суми бюджетного відшкодування, за вересень 2003 року на 2941163 грн.

Разом з тим висновки акта перевірки спростовуються наступними доказами, що містяться в матеріалах справи та були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.

Судами встановлено, що між позивачем та ПП "Альта-Трейд" було укладено договір купівлі-продажу від 04 09.2003 №04/09, відповідно до якого позивач придбав обладнання для фільтрування та очищення рідин на загальну суму 17646978 грн., в тому числі ПДВ 2941163 грн.

На підтвердження виконання умов договору до справи позивачем надані: копія зазначеного договору, акти прийому-передачі, видаткові накладні від 17.09.2003. податкові накладні від 17.09.2003 №2 на загальну суму 8786605,20 гри., в тому числі ПДВ 1464434,20 грн., від 17.09.2003 №3 на суму 8860372,80 грн., в тому числі ПДВ 1476728.80 грн., а також платіжні доручення від 29.09.2003 №31, від 12.11.2003 №№43-47. Крім того з податкової декларації з ПДВ за вересень 2003 р. ПП "Альта-Трейд" вбачається, що контрагент позивача включив саме спірну суму податку у податкові зобов'язання звітного періоду.

Придбаний позивачем за договором від 04.09.2003 №04/09 товар в подальшому експортовано по договору комісії від 11.09.2003 №11/07, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно вказаного договору комісії позивач (комітент) доручив ТОВ "Криста" (комісіонеру) здійснити реалізацію нерезидентам товару (обладнання, перелік якого наведений у специфікації від 11.09.2003 №2).

Товар, належний позивачу, реалізований комісіонером - ТОВ "Криста" нерезиденту - фірмі "Grass Gmbh" по контракту №17/09 від 17.09.2003.

Експорт товару підтверджується наявними в справі вантажними митними деклараціями від 17.10.2003 №119415 та №119416, які мають відмітку про фактичний вивіз товару. Зазначеними вантажними митними деклараціями підтверджується також наявність експортованої продукції в натурі, оплата підтверджена наявними у справі платіжними дорученнями. Крім того у матеріалах справи наявні копії міжнародних товаро-транспортних накладних та інвойсів. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

До справи ДПІ у Печерському районі м. Києва не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем-1 не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

На підтвердження своєї позиції ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначає, що технічні умови на обладнання, придбане позивачем у ПП "Альта Трейд", не зареєстровані. Однак, той факт, у Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" та Донецького Державного центру стандартизації, метрології та сертифікації відсутня інформація щодо реєстрації технічних умов не може свідчити про безтоварність операції з реалізації обладнання безпосередньо та зважаючи на вищевикладене.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно застосовано норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, враховуючи викладене та зважаючи на приписи п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями, в редакції Закону, чинній на момент здійснення спірних правовідносин), п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, абзацу 3 пп. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями, в редакції Закону, чинній на момент здійснення спірних правовідносин) та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинс тва України.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 року в частині мотивів скасування судового рішення місцевого господарського суду такою, що підлягає скасуванню з огляду на неправильне застосування апеляційним судом Закону № 168/97 (168/97-ВР) в часі, а саме застосування ним до спірних правовідносин абзацу 2 п.п.7.7.8 п.7.8 ст. 7 цього Закону.

Таким чином, застосувавши ст. 7 Закону № 168/97 у редакції, що вступила в силу після моменту здійснення спірних правовідносин апеляційний суд тим самим помилково у своїй постанові змінив процедуру відшкодування ПДВ, що протирічить положенням діючого Законодавства України на момент вересня 2003 року та на момент звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 року з підстав невідповідності її нормам матеріального права, та залишенні в силі постанови господарського суду м. Києва від 21.03.2007 року.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 року скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду м. Києва від 21.03.2007 року по справі №33/71.

Справу № 33/71 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.