Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.I.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі Замезі Ю.I.,

з участю представника Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області Куріцького Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 30 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

15 березня 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначала, що наказом начальника Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області від 20 жовтня 2005 року №139-о звільнена з посади державного податкового інспектора відділу справляння податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб в Дебальцевському відділенні Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на підставі пункту 1 статті 41 (за одноразове грубе порушення трудових обов'язків) Кодексу законів про працю України (322-08) .

Вважаючи звільнення незаконним просила поновити на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 30 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2006 року, позов задоволено частково:

- ОСОБА_1 поновлено на посаді державного податкового інспектора відділу справляння податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб в Дебальцевському відділенні Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області;

- стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 жовтня 2005 року по 30 травня 2006 року в сумі 8 785,40 грн.

- відшкодована моральна шкода в розмірі 100 грн.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що радник податкової служби третього рангу ОСОБА_1 займала посаду державного податкового інспектора відділу справляння податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб в Дебальцевському відділенні Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, з якої наказом начальника Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області від 20 жовтня 2005 року №139-о звільнена на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (322-08) за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Підставою для звільнення став акт службового розслідування від 17 жовтня 2005 року, яким встановлені недоліки в роботі позивачки - відсутність заходів по витребуванню квартальних декларацій з податку на прибуток та притягненню до адміністративної відповідальності приватних підприємців. Комісія прийшла до висновку про те, що ОСОБА_1 підлягає звільненню з займаної посади за неналежне та систематичне невиконання службових обов'язків.

Вирішуючи спір суд першої інстанції з висновками якого, погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що відповідачем не доведено наявність підстав для припинення публічної служби позивачки відповідно до вимог пункту першого статті 41 Кодексу законів про працю України (322-08) .

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди, встановивши порушення ОСОБА_1 трудового законодавства, не повинні були поновлювати позивачку на посаді, а застосувати вимоги частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України (322-08) , згідно якої у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону, - не може бути прийнято до уваги судом касаційної інстанції через відсутність обставин, які б підтверджували наявність підстав для застосування до позивачки такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення.

В той же час судові рішення в частині, що стосується стягнення заробітку за час вимушеного прогулу постановлені на неповно встановлених обставинах справи, з порушенням вимог законодавства щодо обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно вимог до статті 27 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (100-95-п) .

Вирішуючи питання про стягнення середньої заробітної плати суди не застосували положення вказаної постанови Кабінету Міністрів України, внаслідок чого не встановили обставини, які необхідні для обчислення втраченого заробітку.

За таких обставин судові рішення в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 30 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2006 року скасувати в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, та направити справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.