Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гуріна М.I.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

Ліпського Д.В.

при секретарі Замезі Ю.I.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду міста Херсона від 18 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Херсонського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що у 2000 році йому призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Просив зобов'язати призначити пенсію з урахуванням премій та надбавок, за рахунок яких збільшилося грошове утримання військовослужбовців, зокрема:

- з 17 жовтня 2000 року по 31 грудня 2002 року - 40 % надбавки посадового окладу, введеної Указом Президента України від 14 липня 1999 року № 847/99 "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" (847/99) ;

- з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2004 року -100% надбавки, введеної Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (173/2002) ;

- 01 травня 2003 року по 31 грудня 2004 року - 90% надбавки, введеної Указом Президента України від 05 травня 2003 року №389/03 (389/2003) "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу";

- з 17 жовтня 2000 року по 31 грудня 2004 року - 33,3% премії згідно Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №923/96 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (923/96) , Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року №829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (829-2000-п) та пункту 34.5 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року № 75 (z0251-01) .

Просив зобов'язати Херсонський обласний військовий комісаріат здійснити доплату пенсії у розмірі 50 відсотків від перерахованої пенсії без обмеження відсоткової надбавки за безперервну службу на 50 відсотків, введеної статтею 38 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) .

Постановою Суворовського районного суду міста Херсона від 18 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2006 року, в задоволенні позову, зокрема ОСОБА_1, відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень. Просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу призначена пенсія на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що надбавки і премії, запроваджені нормативно-правовими актами, що вказані позивачем, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час проходження служби та були звільнені зі служби після їх запровадження, до яких позивач ОСОБА_1 не відносяться.

Тому відповідно до вимог статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , в редакції, яка була чинною на час вирішення справи, та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) , немає правових підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 у бік збільшення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зі справи вбачається, що районний суд вирішував справу, в якій декілька позивачів заявляли вимоги про обчислення і перерахунок пенсій, що призначені ним на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

В порушення наведених вимог процесуального закону районний суд не встановив обставини у справі щодо позивача ОСОБА_1. Зокрема, не встановив в якому році його звільнено зі служби у Збройних Силах України, коли йому призначено пенсію, яке основне та додаткове грошове забезпечення позивач отримував на день звільнення зі служби у Збройних Силах України та з якого грошового забезпечення обраховано пенсію.

Районний суд не звернув уваги на те, що в позовній заяві ОСОБА_1 містилися вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням премій та надбавок, які були встановлені нормативно-правовими актами не лише після його звільнення з військової служби, а й під час її проходження.

Вказані недоліки не були усунуті апеляційним судом.

Згідно з вимогами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Допущені судами порушення норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог ОСОБА_1 і направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Суворовського районного суду міста Херсона від 18 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2006 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Херсонського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.