Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Харченка В.В., суддів – Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет" на постанову Господарського суду Одеської області від 5 травня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 4 липня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет" до Головного Одеського обласного управління у справах захисту справ споживачів про визнання недійсним рішення, -

Постановою Господарського суду Одеської області від 5 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 4 липня 2006 року було відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет" до Головного Одеського обласного управління у справах захисту справ споживачів про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкції за порушення законодавства про рекламу.

Суди першої та апеляційної інстанцій послалися на правомірність застосування штрафних санкцій до позивача за розміщення реклами російською мовою.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями ТОВ "Паритет" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду Одеської області від 5 травня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 4 липня 2006 року скасувати та прийняти рішення про задоволення позову.

При цьому посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема на безпідставність та порушення встановленого порядку проведення перевірки.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Указ Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності (817/98) " стосується перевірки фінансово – господарської діяльності підприємства і не може бути застосований до перевірки дотримання законодавства про рекламу та про мови.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано послалися на наявність законодавчо визначених підстав для проведення перевірки – включення її до плану перевірок та наявність розпорядження про проведення перевірки.

Судами правомірно не було прийнято посилання скаржника на Європейську хартію національних мов або мов меншин, оскільки Хартія, як акт міжнародного права, не визначає статусу регіональних мов або мов меншин, а містить перелік цілей і принципів, відповідно до яких кожна держава (яка є стороною Хартії) бере на себе зобов’язання покладати в основу своєї політики, законодавства і практики захист цих мов.

Стаття 10 Хартії передбачає, що стосовно органів місцевого та регіонального самоврядування, на території яких чисельність мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходів, наведених нижче, Сторони зобов’язуються дозволяти і\або заохочувати: а) використання регіональних мов або мов меншин в рамках регіонального або місцевого самоврядування.

Однією із сторін Хартії є Держава Україна, тому саме Держава через відповідні закони вирішує питання щодо застосування тих чи інших мов.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) та визначається законом.

Відповідно до ст. 92 Конституції України порядок застосування мов визначається виключно законами України.

В своєму рішенні від 14.12.1999 р. по справі № 1-6\99 Конституційний суд України зазначив, що використання російської та інших мов національних меншин України визначається виключно законами України.

Аналіз вказаних нормативних актів дає підстави зробити висновок, що питання застосування мов на території України визначається виключно законами України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет" відхилити, постанову Господарського суду Одеської області від 5 травня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 4 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.