Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Харченка В.В., суддів – Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Науково- виробничий комплекс "Фотоприлад" на постанову Господарського суду Черкаської області від 17 серпня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 грудня 2006 року у справі за позовом прокурора Соснівського району міста Черкаси в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Соснівському районі міста Черкаси до ДП "Науково - виробничий комплекс "Фотоприлад" про стягнення, -

Постановою Господарського суду Черкаської області від 17 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 грудня 2006 було задоволено позов прокурора Соснівського району міста Черкаси в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Соснівському районі міста Черкаси до ДП "Науково - виробничий комплекс "Фотоприлад" про стягнення.

В основу зазначених судових рішень покладено висновки про обґрунтованість вимог про стягнення сум внесків до Пенсійного фонду. Також суди послалися на наявність рішень УПФ у Соснівському районі міста Черкаси про застосування фінансових санкцій.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями ДП "Науково- виробничий комплекс "Фотоприлад" звернулося з касаційною скаргою, у якій просять постанову Господарського суду Черкаської області від 17 серпня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 грудня 2006 року скасувати, прийнявши рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції позивачем 13.03.06р., 07.06.06р. та 04.05.06р. було прийнято рішення (а.с 9,15,21) про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Згідно з пунктом третім статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник має право оскаржувати в установленому законодавством порядку рішення органів Пенсійного фонду та дії посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду.

Пунктом 14 статті 106 зазначеного Закону встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом, у разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Згідно з пунктом четвертим статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегією суддів вбачається, що згідно з викладеними вище нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) обставина здійснення порушення строку сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування має підтверджуватися рішенням про нарахування пені або накладення штрафу.

Оскільки зазначені рішення відповідачем не оскаржувалися є правомірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково- виробничий комплекс "Фотоприлад" відхилити, постанову Господарського суду Черкаської області від 17 серпня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.