Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Костенка М.I.

суддів: Бившевої Л.I., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №6" до Хортицької міжрайонної державної податкової інспекції м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою Хортицької міжрайонної державної податкової інспекції м. Запоріжжя на Рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2005р. та Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.07.2005 року у справі №23/27, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2004 року Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №6" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Хортицької міжрайонної державної податкової інспекції м. Запоріжжя №0001882302/0 від 29.06.2004р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 463,50 грн., в т.ч. за основним платежем 24 309,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 12 154,50 грн.

У ході розгляду справи позивач 09.02.2005р. уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 24 286,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12 143,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2005р., залишеним без змін Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.07.2005 року у справі №23/27, позов було задоволено.

Рішення судів грунтуються на тому, що у позивача на дату проведення перевірки були наявні належним чином оформлені податкові накладні, які не були взяті податковим органом до уваги, а тому позивач мав право на віднесення сум за такими податковими накладними до податкового кредиту.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Хортицька міжрайонна державна податкова інспекція м. Запоріжжя звернулася із касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2005р. та Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.07.2005 року у справі №23/27 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, податковий орган посилається на те, що судами при прийнятті судових рішень було порушено норми матеріального права, зокрема, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (168/97-ВР) , п.6 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" №165 (z0233-97) від 30.05.1997р.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В ході розгляду справи у попередніх інстанціях було встановлено, що Хортицькою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Запоріжжя було проведено перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.01.2004р., за результатами якої складено Акт перевірки №41-23-05398349 від 24.06.2004р. В Акті перевірки податковим органом зазначено, що позивач в порушення п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) безпідставно завищив суму податкового кредиту на суму 24 309,00 грн. по податкових накладних, заповнених неналежним чином (не визначено опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг), їх кількість (обсяг, об'єм) та ціну продажу без врахування податку).

На підставі висновків Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001882302/0 від 29.06.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 463,50 грн., в т.ч. за основним платежем 24 309,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12 154,50 грн.

При розгляді справи суди обгрунтовано зазначають, що відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вірно встановлено судами при розгляді справи, податкові накладні, взяті до уваги податковим органом, були виписані на суму передплати згідно з договірними відносинами позивача та контрагентів. Отримання нафтопродуктів здійснювалося по збірним відомостям, а по закінченню місяця (звітного податкового періоду) продавець виписував податкові накладні, оформлені із дотриманням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Позивачем на наступний день після складення Акта перевірки до податкового органу було подано заперечення на акт перевірки, в якому позивач зазначає про наявність податкових накладних, оформлених у відповідності до норм чинного законодавства, однак дані податкові накладні не були взяті податковим органом до уваги. Суди вірно дійшли до висновку про те, що на момент перевірки у позивача були належним чином оформлені податкові накладні, які дають йому право на віднесення сум за ними до податкового кредиту

Суди також обгрунтовано зазначають, що відповідно до ч.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 України "Про податок на додану вартість" у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Оскільки, спірні суми податку на додану вартість були підтверджені на час перевірки належним чином оформленими податковими накладними, суди вірно вказують на безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Зважаючи на те, що обставини справи судом апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2005р. та Постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 08.07.2005 року у справі №23/27 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 224, 230, 231, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Хортицької міжрайонної державної податкової інспекції м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 16.02.2005р. та Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.07.2005 року у справі №23/27 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .