Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі судового засідання Міненку I.М.,

за участю позивачаОСОБА_1, представників відповідача Iнкіної С.Ф., Шипової Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 27.11.2006 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 23.04.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова, третя особа - відкрите акціонерне товариство "ЕКТIавтопром" про призначення наукової пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова, третя особа - відкрите акціонерне товариство "ЕКТIавтопром" про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і наукову-технічну діяльність" (1977-12) .

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 27.11.2006 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 23.04.2007 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сихівського районного суду міста Львова від 27.11.2006 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 23.04.2007 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і наукову-технічну діяльність" (1977-12) право на пенсію наукового працівника мають чоловіки при досягненні пенсійного віку за наявності стажу роботи не менше 25 років у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач працював у Експериментально-конструкторському і технологічному інституті автомобільної промисловості (перетворений у відкрите акціонерне товариство "ЕКТIавтопром" згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області від 31.05.1996 року № 1306), який займався науково-технічною діяльністю, з 01.09.1974 року по 16.10.1995 року на посадах провідного інженера, провідного конструктора, завідуючого ЕКВ, завідуючого лабораторією.

Відповідно до Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2001, посади, які займав позивач дають право на призначення пенсії наукового працівника.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (637-93-п) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсії на пільгових умовах чи за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Оскільки суди дійшли висновку, що записами у трудовій книжці та наказом про створення Iнституту підтверджується науковий характер роботи і стаж, який дає ОСОБА_1право на призначення пенсії як науковому працівникові, то посилання відповідача на необхідність надання уточнюючої довідки не грунтується на законі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду міста Львова від 27.11.2006 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 23.04.2007 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .