Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Брайка А.І., Пилипчук Н.Г.

при секретарі: Хрущ В.Л.

за участю представників:

позивача: Тютюнника В.Я., Куницького В.В.

відповідача: Рябчун Г.О., Шаліної С.І.

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005р.

у справі № 28/41

за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У грудні 2004р. позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.02.2005р., поставлено питання про визнання недійсними:

- податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №000691606/0 від 29.09.2004р. в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 426002415,91грн.;

- рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №32282/10/16-6200 від 09.12.2004р. в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №000691606/0 від 29.09.2004р. в сумі 426002415,91грн.;

- податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №0000691606/1 від 10.12.2004р. в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 426002415,91грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що висновок податкового органу про порушення НАК "Нафтогаз України" термінів розрахунків в іноземній валюті, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є необґрунтованим, а нарахування пені – є неправомірним.

Постановою господарського суду м.Києва від 28 лютого 2005р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005р., було задоволено позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, датою імпорту товару згідно вимог чинного законодавства України, є саме дата фактичного перетину товаром митного кордону України, а не дата оформлення ВМД, отже, за наявності акту прийому-передачі та штампу "Під митним контролем" є підстави вважати, що імпортна операція відбулася. Крім того, суди дійшли висновку, що для поширення дії постанови Кабінету Міністрів України від 19.12.2000р. №1838 (1838-2000-п) на всі контракти, укладені на постачання природного газу з Туркменістану, немає підстав а тому обставини справи свідчать про відсутність позивачем порушень на які вказує податковий орган.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій, вказуючи на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, до суду касаційної інстанції звернувся відповідач, яким у касаційній скарзі поставлено питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції від 24 травня 2005р. та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, позивач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства НАК "Нафтогаз України" на підставі листів АКБ "Промінвестбанк" від 03.03.2004р. №20-6-1/924, від 05.04.2004р. №20-6-1 та від 02.06.2004р. №20-6-1/2229 за період з 01.01.2002р. по 01.08.2004р. та за результатами якої складено акт від 27.09.2004р. №662/16-6/200777207.

Висновками зазначеного акту перевірки, виявлено порушення Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , а саме – перевищення встановлених термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №000691606/0 від 29.09.2004р. на загальну суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 426003590,24грн., яка є сумою нарахованих штрафних санкцій за двома самостійними епізодами:

- за контрактом від 25.10.2000р. №03-755/2000 між НАК "Нафтогаз України" та компанією Itera International Energy LLC (США) – сума пені – 426002415,91грн.;

- за контрактом від 29.12.2003р. №14/1471 між НАК "Нафтогаз України" та АТ "Молдовагаз" (Молдова) – сума пені – 1174,33грн..

Рішенням про результати розгляду скарги від 09.12.2004р. №32282/10/16-6200 податкове повідомлення-рішення від 29.09.2004р. №0000691606/0 було залишено без змін, скарга позивача – без задоволення. За результатами апеляційного узгодження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000691606/1 від 10.12.2004р. у якому сума податкового зобов’язання залишилась незмінною.

Позивачем не оспорюють вищевказані податкові повідомлення-рішення в частині нарахування пені в розмірі 1174,33грн. за контрактом з АТ "Молдовагаз" від 29.12.2003р. №14/1471.

За результатами акту перевірки, контролюючим органом було встановлено, що на виконання контракту №03-755/2000 від 25.10.2000р. позивачем були перераховані валютні кошти на адресу Компанії Itera International Energy LLC за період з 01.01.2001р. по 01.08.2004р. в розмірі 1129256027,11 доларів США та останньою було поставлено природній газ в об’ємі 15920280957 м.куб. на суму 1097945449,61 доларів США. Станом на 01.08.2004р. дебіторська заборгованість по даному контракту складає 31310577,56 доларів США, разом з тим, за даними бухгалтерського обліку рахується кредиторська заборгованість в сумі 1391,68 доларів США. Також перевіркою виявлено факт оприбуткування позивачем природного газу по акту приймання-передачі від 14.03.2001р. в об’ємі 1417176809 куб.м., який станом на 01.08.2004р. не пройшов належного митного оформлення та продовжив залишатись під митним контролем.

Вказана розбіжність виникла за рахунок того, що між позивачем та Компанією Itera International Energy LLC було укладено акти заліку зустрічних однорідних вимог по контрактам №03-755/2000 від 25.10.2000р. та №03-754/2000 від 25.10.2000р.. У відповідності до умов вказаних актів заліку від 03.11.2001р. та від 14.03.2002р. було зменшено кредиторську заборгованість НАК "Нафтогаз України" перед Компанією Itera International Energy LLC по контракту №03-755/2000 від 25.10.2000р. на суму 66430715,27 доларів США та зменшено дебіторську заборгованість Компанії Itera International Energy LLC перед НАК "Нафтогаз України" по контракту №03-754/2000 від 25.10.2000р. на таку ж суму.

Згідно ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. №959-ХІІ (із змінами та доповненнями) визначено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно ст. 217 ЦК УРСР зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Таким чином, судами зроблено обґрунтований висновок про те, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) не містить прямої заборони стосовно припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних вимог, а тому проведення позивачем та Компанією Itera International Energy LLC взаємозаліку заборгованості здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України, що засновано на взаємній угоді між ними.

У касаційній скарзі відповідач стверджує, що після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення продукції (послуг) на митну територію України, що передбачає закінчення митного оформлення продукції (послуг) за процедурою встановленою митним законодавством України, з підприємства має бути стягнута пеня передбачена ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначається, що моментом здійснення експорту (імпорту) – є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п.2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України, а також вивезення товарів за межі митної території України – це сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Частиною другою ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Засвідчення митним органом прийняття товарів до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах (ч.2 ст. 72 Митного кодексу України).

Таким чином, аналіз вищевикладених положень свідчить, що моментом імпорту товару визначається момент перетину товаром митного кордону України, що підтверджується відтиском штампу "Під митним контролем".

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками яких дійшли суди попередніх інстанцій, що визначення моменту імпорту в залежності від оформлення вантажної митної декларації є помилковим в даному випадку, оскільки оформлення вантажної митної декларації відбувається за результатами митного оформлення вже після фактичного переміщення товару через митний кордон.

Порядком митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом (п.2.1, 2.4), затвердженим наказом Державної митної служби України №511 від 17.08.1998р. (z0768-98) який був чинний на час ввезення газу було визначено, що газ, який переміщується через митний кордон України, перебуває під митним контролем з моменту його фактичного надходження на митну територію України і до закінчення митного оформлення відповідно до митного режиму випуску у вільне використання або вивезення за межі митної території України. Строк перебування під митним контролем газу при імпорті газу обчислюється з дати підписання українським та іноземним перевізниками акта прийняття-передання газу в пунктах прийому газу в систему газопроводів України та проставлення штампа "Під митним контролем" на акті чи його копії, завіреній українським перевізником, і до повного оформлення ВМД. Пунктом 2.5 вказаного Порядку передбачено, що митний контроль за обсягами природного газу, який переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, здійснюється посадовими особами митних органів, у зоні діяльності яких розташовано ППГ, шляхом звірення показань приладів обліку кількості та якості природного газу з даними документації ПППГ, а також проставлення штампа "Під митним контролем".

Як вбачається з матеріалів справи, актом здачі-приймання газу, який містить відбиток Центральної енергетичної митниці "Під митним контролем" від 15.03.2001р., до контракту №03-755/2000 від 25.10.2000р. засвідчено, що Компанія Itera International Energy LLC передає, а НАК "Нафтогаз України"приймає природний газ, поставлений у лютому 2001р. згідно контракту №03-755/2000 від 25.10.2000р. в об’ємі 1417176809 куб. метрів, а "Укртрансгаз" підтверджує технічне приймання вказаного газу в свої газотранспортні мережі.

Отже, оскільки судом встановлено, що на товаросупровідному документі міститься відмітка, що свідчить про перетин імпортованим товаром митного кордону України, то вказані обставини підтверджують правомірність висновку про відсутність порушення з боку позивача встановленого діючим законодавством 90-денного терміну поставки товару з моменту здійснення авансового платежу.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками яких дійшли суди попередніх інстанцій, що контракт №03-755/2000 від 25.10.2000р. не був укладений на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №1838 від 19.12.2000р. "Про розрахунки за поставлений з Туркменістану природний газ" (1838-2000-п) з огляду на співвідношення дати прийняття постанови та дати укладення контракту, а поширення дії цієї постанови на всі контракти, укладені на постачання природного газу з Туркменістану не ґрунтується на нормах права.

Слід також зазначити, що вичерпний перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".

У цих статтях пеня за порушення резидентами термінів передбачених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не передбачена як один з видів податків або зборів. Тому обов’язок резидента у сплаті пені за порушення ним цих термінів не відноситься до категорії податкових зобов’язань та не може визначатись податковим.

Доводами касаційної скарги не спростовані висновки суду.

Отже, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.