К-19816/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - 20.03.2008 Прийняття

за участю 3-ої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Підприємства "Інваспектр" "Харківське відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України"

за участю Прокуратури Харківської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У вересні 2005р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у якому, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог від 18.11.2005р., поставлено питання про: скасування податкового повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ в Харківській області №0002202301/2 від 09.09.2005р. та встановлення відсутності компетенції відповідача на зміну заявленого позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що ним виконано вимоги п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" стосовно подання заяви до контролюючого органу про відмову з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Тому відповідач не уповноважений був вчиняти будь-які дії щодо визнання такої заяви недійсною.

Постановою господарського суду Харківської області від 17 січня 2006р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було доведено, що він витребував зазначену податкову накладну у постачальника, а постачальник відмовив у наданні такої накладної, а також позивачем не було оплачено у повному обсязі за отриманий товар по спірній господарській операції. Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом в межах компетенції визначеної ст.ст. 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2006р. було скасовано судове рішення першої судової інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог ПП "Дарт" в повному обсязі.

Постановляючи оспорюване рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарська операція в межах договору від 23.09.2004р. №23-ДИ між позивачем та 3-ою особою передбачає передачу права власності на товар, що потребує складання та надання на вимогу отримувача товару податкової накладної та є підставою для відображення покупцем податкового кредиту, а продавцем – податкового зобов’язання.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області та Заступник прокурора області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких поставлено питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови господарського суду Харківської області від 17 січня 2006р..

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку з питань правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість ПП "Дарт" за березень 2005р., про що складено акт №351/23-204/31150933 від 25.05.2005р..

Висновками вказаної перевірки, зокрема, було встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - безпідставне включення до складу податкового кредиту у березні 2005р. суми ПДВ у розмірі 345000,00грн..

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002202301/2 від 09.09.2005р. про встановлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у березні 2005р. у розмірі 345000,00грн..

Податковим органом були встановлені наступні обставини, наявність яких не заперечувалась платником податку.

Між Приватним підприємством "Дарт" (покупець) та Підприємством "Інваспектр" "Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" (продавець) укладено договір №23-ДИ від 23.09.2004р., за умовами якого продавець має поставити покупцю комплект обладнання млина Р6-АВМ-50, а покупець має протягом двох місяців після підписання акту приймання-передачі вказаного обладнання оплатити його за ціною вказаною у додатку №1 (Специфікація до вказаного договору), а саме – 2070000,00грн..

Додатковою угодою від 21.01.2005р. до вищезазначеного договору №23-ДИ від 23.09.2004р. сторони домовились, що строк оплати за обладнання становить чотири місяці.

01.11.2004р. продавцем було виписано накладну №б/н за якою продавець відпустив, а покупець прийняв обумовлений договором №23-ДИ від 23.09.2004р. товар, а також сторонами було складено акт приймання-передачі товару (млина Р6-АВМ-50) на підставі договору №23-ДИ від 23.09.2004р..

Разом з тим, 25.02.2005р. сторонами угоди №23-ДИ від 23.09.2004р. було складено акт б/н про анулювання вказаного договору та всіх документів, що його стосуються (додаткових угод, актів, рахунків, накладних, податкових накладних і т.і.), тобто відповідно до цього акту договір №23-ДИ від 23.09.2004р. визнається таким, що втрачає юридичну силу.

В подальшому, позивачем було здійснено часткову оплату товару (млина Р6-АВМ-50), передбаченого договором №23-ДИ від 23.09.2004р. в сумі 1184592,30грн. в т.ч. ПДВ – 197438,05грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2 від 09.03.2005р..

У квітні 2005 року позивач подав до податкового органу звітну декларацію з податку на додану вартість за березень 2005р. у якій до податкового кредиту з податку на додану вартість включено також і суму 345000,00грн. (загальна сума ПДВ за договором №23-ДИ від 23.09.2004р.). При цьому, додатком по податкової декларації за березень 2005р. підприємством надано заяву №144 від 11.05.2005р., якою зазначено, що суму 345000,00грн. включено до податкового кредиту з ПДВ без наявності податкової накладної, яку продавець відмовився надати покупцю а також додано копію акту приймання передачі від 01.11.2004р. та копію платіжного доручення №2 від 09.03.2005р. про часткову оплату товару.

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуги надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копи товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого п остачальника для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно відповіді, отриманої Балаклійською МДПІ наданої за результатами зустрічної перевірки здійсненої ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було встановлено наступне. Підприємством "Інваспектр" "Харківське відділення Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України" поштою надіслано ПП "Дарт" податкову накладну №1/1231 від 29.04.2005р. на суму часткової оплати за договором №23-ДИ від 23.09.2004р. в сумі 1184592,30грн. в т.ч. ПДВ – 197438,05грн.. У зв’язку з тим, що оплата товару здійснена ПП "Дарт" лише частково, факту продажу обладнання за умов договору №23-ДИ від 23.09.2005р. у березні 2005 року не відбулось і податкова накладна на повну суму не виписувалась.

Враховуючи вищенаведене, Балаклійська МДПІ дійшла висновку, що в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем безпідставно включено до податкового кредиту у березні 2005р. суму 345000,00грн..

Приймаючи рішення, судова колегія апеляційної інстанції погодилась з правовою позицією позивача і дійшла висновку, що оскільки у вказаній господарській операції, яка є предметом дослідження в процесі судового розгляду, відбулась поставка товару (сторонами складено акт приймання передачі від 01.11.2004р.) та здійснено часткову його оплату, то у продавця виникли підстави для визначення податкового зобов'язання за вказаною операцією та обов’язки щодо видачі податкової накладної на вимогу отримувача товару – позивача у справі, а у покупця – право на податковий кредит відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що позивач правомірно володіє майном яке є предметом анульованого договору на підставі ст. 397 Цивільного Кодексу України, оскільки після події яка відбулась 25.02.2005р. – анулювання договору №23-ДИ від 23.09.2004р., не було здійснено двосторонньої реституції по договору.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду другої інстанції з огляду на те, що оскільки ПП "Дарт" відобразило суму податкового кредиту у березні 2005р., то для встановлення моменту виникнення права на податковий кредит у позивача застосуванню підлягає п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судова колегія другої інстанції не дала належної оцінки тій обставині, що ПП "Дарт" було порушено вимоги щодо формування податкового кредиту, а саме: позивач неправомірно посилається на п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" формуючи у березні 2005р. податковий кредит по першій події яка відбулась у листопаді 2004р., при цьому враховуючи всю суму вартості товару, хоч сплачено лише її частину.

Таким чином, оскільки акт приймання-передачі товару не є підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту в розумінні п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий орган правомірно та в межах своєї компетенції прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.