Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Гаманка О.І., Заїки М.М.,

секретар: Мудрицька Ю.В.

за участю представника відповідача - Коваленко О.П., представників ВАТ "Київмлин" - Іщенко Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про скасування наказу за касаційною скаргою представника позивача - ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року, -

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України про скасування наказу про припинення приватизації КОП "Київмлин" від 10 березня 1999 року № 429 та визнання його нечинним з дня його винесення, а також про зобов'язання Фонду державного майна України затвердити план приватизації - план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації державного майна орендного підприємства "Київмлин", розпочатої відповідно до наказу Фонду державного майна України № 5-ДП від 22 травня 1996 року. Свої вимоги мотивував тим, що вказаним наказом грубо порушені його права, як члена трудового колективу на долю в майні орендного підприємства "Київмлин", оскільки він, як член організації орендарів орендного підприємства, має право на викуп орендного майна.

Постановою господарського суду м.Києва від 6 квітня 2007 року позовні вимоги були задоволені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2007 року зазначена постанова суду першої інстанції скасована, а провадження у справі закрито відповідно до ст. 157 КАС України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції представник позивача звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, прийняти нову ухвалу про закриття провадження у справі, оскільки, як він вважає, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права. Зокрема зазначає, що суд закриваючи провадження у справі з питань непідвідомчості даної справи, неправомірно вирішив питання по суті справи, хоча мав обмежитись лише обґрунтуванням прийняття ухвали, зазначити мотиви прийняття ухвали про закриття провадження у справі та послатися на відповідні процесуальні норми, що призвело до порушення вимог ст. 165 КАС України. Також представник позивача зазначає, що зазначена ухвала в частині закриття провадження ним не оскаржується, проте Київський апеляційний адміністративний суд неправильно встановив, що справа повинна була розглядатися загальними судами в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Згідно ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи, у яких сторонами є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є фізичною особою, а тому суд обгрунтовано зробив висновок про те, що зазначена справа не може бути розглянута господарським судом в порядку адміністративного судочинства, оскільки підлягає розгляду окружним адміністративним судом.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника позивача, на те, що суд апеляційної інстанції неправомірно вирішив питання по суті, оскільки оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі, а зміст її ні яким чином не порушує вимоги ст. 165 КАС України.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно посилається на те, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2007 року було закрито провадження у даній адміністративній справі, а тому обгрунтовано застосована норма п.4 ч.1 ст. 157 КАС України.

Враховуючи те, що посилання представника позивача в касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а ухвала за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про скасування наказу - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.