Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника виконавчого комітету Канівської міської ради ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення сесії Канівської міської ради, -

встановила:

В листопаді 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку ст. 55 Конституції України (254к/96-ВР) зі скаргою на незаконні дії органу місцевого самоврядування - сесії Канівської міської ради, в якій зазначав, що 30.08.2004 року він звернувся до суб'єкта оскарження із заявою про надання інформації щодо результатів обговорення 15 липня 2004 року питання на черговій сесії ради про шкідливість правозахисної діяльності адвоката ОСОБА_2для органів місцевої влади.

28.09.2004 року скаржник отримав відповідь виконавчого комітету ради в якій повідомлялося, що 15 липня 2004 року на сесії Канівської міської ради за поданням депутатських комісій розглянуто текст скарги на ім'я голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, за ухвалення якого проголосувала більшість.

19.07.2004 року скаргу направлено на розгляд голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України,

Посилаючись на порушення ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.ст. 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , скаржник вважав, що Канівська міська рада вийшла за межі своїх повноважень, порушивши при цьому гарантовані Конституцією законами України права та інтереси людини, громадянина і адвоката, зокрема, ст. 32 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.ст. 23, 31 Закону України "Про Iнформацію" (2657-12) .

Крім того, ОСОБА_2 вказував, що суб'єкт оскарження, направляючи скаргу на розгляд голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України, порушив вимоги ст.ст. 2 - 7, 10, 14, 16, 17 Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) , яким регламентовані його права і принципи діяльності, як адвоката.

У зв'язку з цим скаржник просив суд визнати дії сесії Канівської міської ради щодо схвалення тексту звернення 15.07.2004 року та направлення його 19.07.2004 року для розгляду - незаконними. Зобов'язати Канівську міську раду відкликати з Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України вказане звернення та принести публічно вибачення перед ним.

Рішенням Канівського міськрайонного суду від 14 березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2005 року, скаргу ОСОБА_2було задоволено частково. Рішення сесії Канівської міськради від 15 липня 2004 року визнано неправомірним та скасовано. Зобов'язано суб'єкта оскарження відкликати з Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України скаргу про притягнення адвоката ОСОБА_2до дисциплінарної відповідальності. В частині скарги про принесення публічних вибачень - відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленими по справі судовими рішеннями, представник суб'єкта оскарження ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні скарги.

Листом Верховного Суду України від 04.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з обсягу повноважень міських рад, визначених ст.ст. 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що розглядаючи питання про діяльність адвоката ОСОБА_2та приймаючи з цього приводу рішення про направлення до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України відповідного звернення, орган місцевого самоврядування - сесія Канівської міської ради вийшла за межі своїх повноважень.

З урахуванням викладених фактів, судом апеляційної інстанції було зроблено обгрунтований висновок про те, що висновки суду першої інстанції є правильними і такими, що відповідають вимогам чинного на момент вирішення справи законодавства.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ст. 86 КАС України (2747-15) , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу представника виконавчого комітету Канівської міської ради ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .