Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Гаманка О.I.

Заїки М.М.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 06.07.2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 07.12.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому про неправильне обчислення розміру пенсії за віком та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому про неправильне обчислення розміру пенсії за віком та стягнення моральної шкоди.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 06.07.2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 07.12.2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду від 06.07.2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 07.12.2006 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач протягом останніх 30 років перед призначенням пенсії працювала на Хмельницькому обласному дочірньому підприємстві державної акціонерної компанії "Хліб України" і згідно діючого на той час пенсійного законодавства проводились відчислення із заробітної плати до Пенсійного фонду України. В квітні 2004 року вона набула право на отримання пенсії і звернулась із заявою до пенсійного органу про її призначення.

Довідку про заробітну плату ОСОБА_1 подала за 60 місяців роботи з липня 1995 по червень 2000 року та використані дані персоніфікованого обліку з липня 2000 по жовтень 2003 року. Пенсія ОСОБА_1 була призначена відповідно до пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до зазначеної норми права суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що позивачу розмір пенсії обчислено у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судові рішення без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 06.07.2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 07.12.2006 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .