Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

секретар судового засідання Мартинко Н.М.,

за участі ОСОБА_1,

розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області (далі - Бородянський селищвиконком), третя особа - ОСОБА_1 про визнання рішення виконкому частково нечинним за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Київської області від 03 липня 2006 року,

У січні 2006 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Бородянського селищвиконкому про визнання частково недійсним рішення виконкому від 24 травня 2005 року № 86/1 щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1

Свої вимоги обґрунтовував наступним.

27 лютого 2005 року померла його дружина ОСОБА_1, з якою він та її діти проживали у квартирі АДРЕСА_1. Будинок, в якому знаходиться квартира, був збудований за особисті кошти членів житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний". Вартість квартири була виплачена до розірвання шлюбу з ОСОБА_1

24 травня 2005 року Бородянський селищвиконком прийняв рішення № 86/1, відповідно до якого визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1

Вважає, що Бородянський селищвиконком прийняв незаконне рішення, оскільки після смерті ОСОБА_1 він, як чоловік померлої, мав право на частину спадкоємного майна, в тому числі й на квартиру. Рішення Бородянського селищвиконкому порушує його майнові права.

Просив визнати його нечинним в частині, що стосується оформлення права власності на 1/6 частину спірної квартири.

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 07 лютого 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Рішення Бородянського селищвиконкому від 24 травня 2005 року № 86/1 про визнання права власності за ОСОБА_1 на всю квартиру АДРЕСА_1 визнано частково недійсним.

Постановою апеляційного суду Київської області від 03 липня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Бородянського районного суду Київської області від 07 лютого 2006 року скасовано.

Прийнято нову постанову про відмову ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2, подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що оскаржуване рішення суду у справі прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, керувався нормами Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС) України (2747-15) .

При апеляційному розгляді справи колегія суддів апеляційного суду також керувалася КАС України (2747-15) .

Проте, дана справа не є публічно-правовим спором, а отже не підлягала розгляду судами в порядку адміністративного судочинства. КАС України (2747-15) набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу права власності на житло.

Таким чином, дана справа є спором про право власності, а не у зв'язку з реалізацією відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суди не виконали вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Бородянського районного суду Київської області від 07 лютого 2006 року та постанову апеляційного суду Київської області від 03 липня 2006 року скасувати, провадження у справі за позовом до виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання рішення виконкому частково нечинним, яке відкрите відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , закрити.

Роз'яснити ОСОБА_2, що даний спір може бути вирішений загальними судами у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.