копія

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Харківської міської ради, виконавчого комітету Комінтернівської районної ради м. Харкова, управління земельних відносин Харківської міської ради,ОСОБА_2про визнання недійсною приватизації земельної ділянки за касаційною скаргоюОСОБА_3- представника позивачки ОСОБА_1на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2007 року,

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, управління земельних відносин виконавчого комітету Комінтернівської районної ради м. Харкова, ОСОБА_2 про визнання недійсним і скасування рішення сесії Харківської міської ради від 06 жовтня 2004 року № 156/04 щодо передачі у власність ОСОБА_2земельної ділянки площею 0,0718 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та державного акту про право власності на земельну ділянку від 16 листопада 2004 року, серія ХР № 054224.

Заявлені вимоги обґрунтовувала тим, що на земельній ділянці, яка безкоштовно передана у власність ОСОБА_2, вона разом із чоловіком - ОСОБА_4за згодою попереднього власника ОСОБА_5, яка померла у 1969 році, у 1960-1961 р.р. побудували жилий будинок, в якому тривалий час проживали, сплачували страхові платежі та земельний податок.

Спірним рішенням ОСОБА_2 було безкоштовно передано у приватну власність всю земельну ділянку, у тому числі й ту, на якій розміщений побудований нею та чоловіком жилий будинок.

Вважає, що цим рішенням порушено її право власності на будівлю.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1залишено без задоволення. Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, керувався нормами Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС) України (2747-15) .

При апеляційному розгляді справи колегія суддів апеляційного суду також керувалася КАС України (2747-15) .

Проте, дана справа не є публічно-правовим спором, а отже не підлягала розгляду судами за нормами КАС України (2747-15) . КАС України (2747-15) набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу права власності на будинок та права власності на земельну ділянку.

Участь у цій справі в якості відповідача суб'єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин, оскільки останній лише здійснює свої повноваження в сфері управлінської діяльності відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Таким чином, дана справа є спором про право власності, а не у зв'язку з реалізацією відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Отже, суди не виконали вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргуОСОБА_3- представника ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2007 року скасувати, провадження у справі, яке відкрите відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , закрити.

Справу за позовом ОСОБА_1до Харківської міської ради, виконавчого комітету Комінтернівської районної ради м. Харкова, управління земельних відносин Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсною приватизації земельної ділянки направити до суду першої інстанції для нового розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.