К-23100/06 Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 19.03.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги державної податкової адміністрації у Донецькій області та державної податкової інспекції у м. Маріуполі на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06.02.06 року, додаткову ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13.02.06 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27.04.06 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної податкової адміністрації у Донецькій області, державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Державного казначейства України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовом до державної податкової адміністрації у Донецькій області, державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Державного казначейства України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06.02.06 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 у державній податковій адміністрації у Донецькій області на посаді начальника відділення перевірок в галузях виробничої сфери головного відділу податкової міліції держаної податкової інспекції у м. Маріуполі. Стягнуто з державної податкової інспекції у м. Маріуполі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.10.05 року по 06.02.06 року в сумі 2148,59 грн. Стягнуто з державної податкової адміністрації в Донецькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300 грн.

Додатковою ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13.02.06 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення було задоволено. Наказ державної податкової адміністрації в Донецькій області № 638-0 від 29.09.05 року про звільнення ОСОБА_1 визнати незаконним і відмінено. Поновлено ОСОБА_1 в державній податковій адміністрації в Донецькій області на посаді начальника відділення перевірок в галузях виробничої сфери головного відділу податкової міліції державної податкової інспекції у м. Маріуполі. Стягнуто з державної податкової інспекції у м. Маріуполі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.10.05 року по 06.02.06 року в сумі 2148,59 грн. Стягнуто з державної податкової адміністрації в Донецькій облап на корися ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300 грн. Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць у розмірі 1558,62 грн.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27.04.06 року апеляційні скарги державної податкової адміністрації у Донецькій області та державної податкової інспекції у м. Маріуполі було задоволено частково. Постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 06.02.06 року змінено в частині стягнення середнього заробітку за вимушений прогул. Стягнуто з державної податкової інспекції у м. Маріуполі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул в сумі 3279,59 грн. В іншій частині зазначену постанову залишити без змін. Додаткову ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 13.02.06 року змінено. Виключено з резолютивної частини ухвали вказівку про поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення на її користь середнього заробітку за вимушений прогул і відшкодування моральної шкоди як зайву. В решті частини додаткову ухвалу залишено без зміни. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22.02.06 року залишено без зміни.

У касаційних скаргах державна податкова адміністрація у Донецькій області та державна податкова інспекція у м. Маріуполі не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06.02.06 року, додаткову ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13.02.06 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27.04.06 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з рішень судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 відповідно до наказу державної податкової адміністрації в Донецькій області № 203-0 від 21.05.03 року займала посаду начальника відділення перевірок в галузях виробничої сфери головного відділу податкової міліції держаної податкової інспекції у м. Маріуполі.

Наказом державної податкової адміністрації в Донецькій області № 638-0 від 29.09.05 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділення перевірок в галузях невиробничої сфери відділу дослідчих перевірок головного відділу податкової міліції державної податкової інспекції у м. Маріуполі за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Тобто позивачку було звільнено з посади, яку вона фактично не займала, оскільки займала посаду начальника віддалення перевірок в галузях виробничої сфери головного відділу податкової міліції державної податкової інспекції у м. Маріуполі.

Відповідно до частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення працівників на підставі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно штатного розпису на день звільнення позивачки та довідки державної податкової інспекції в м. Маріуполі № 21654/10/24-03 від 26.12.05 року про наявність вакансій з 01.08.05 року по 01.10.05 року, де окрім вакансії головного державного ревізора-інспектора сектора взаємодії з правоохоронними органами відділу контрольно-перевірочної роботи, яку було запропоновано ОСОБА_1, були і інші вакансії відповідні кваліфікації позивачки, які не були запропоновані позивачці одночасно з попередженням про майбутнє звільнення.

Враховуючи, що позивачу не було запропоновано вакантну посаду, яка була у наявності, то суди дійшли вірного висновку, що звільнення позивача було здійснено з порушенням норм трудового законодавства, а отже правомірно поновили позивачку на займаній посаді.

Ухвалюючи додаткове рішення в частині скасування наказу державної податкової адміністрації в Донецькій області № 638-о від 29.09.05 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, оскільки судом розглядалися позовні вимоги щодо незаконності звільнення позивачки на підставі даного наказу, але рішення стосовно даного наказу не було прийнято при розгляді справи по суті.

Крім того колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, що на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3279,59 грн.

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 року № 100 (100-95-п) , середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Враховуючи, що позивачку було звільнено з 01.10.05 року, то для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу треба брати період роботи за серпень-вересень 2005 року. За цей період ОСОБА_1 відпрацювала 22 дні. Згідно з довідкою отримала заробітну плату в сумі 1437,95 грн., а не 1918,87 грн., як це зазначено судом апеляційної інстанції, який включив до заробітної плати премію в розмірі 480 грн., яку позивачка не отримувала в серпні 2005 року. Середній заробіток за один день в період вимушеного прогулу складає 65,36 грн. Період вимушеного прогулу склав 87 днів, отже середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 5686,32 грн. Враховуючи, що позивачці було виплачено вихідну допомогу в сумі 1437,95 грн. та допомогу по безробіттю в сумі 2870,60 грн., то на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1377,77 грн.

Таким чином, судом першої та апеляційної інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального права при прийнятті рішень, але при розрахунку суми виплати, яка підлягає сплаті позивачці за час вимушеного прогулу допущено помилку, тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду апеляційної інстанції зміні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційні скарги державної податкової адміністрації у Донецькій області та державної податкової інспекції у м. Маріуполі задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27.04.06 року, якою була змінена постанова Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06.02.06 року та додаткова ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13.02.06 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Сягнути з державної податкової інспекції у м. Маріуполі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1377,77 грн. В іншій частині ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27.04.06 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної податкової адміністрації у Донецькій області, державної податкової інспекції у м. Маріуполі, Державного казначейства України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди залишити без змін.