Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Лелюку О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 17.04.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16.06.2006 р. у справі за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, -

встановила:

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 17.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16.06.2006 р., в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 01.03.1997 р. був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ в запас за власним бажанням відповідно до наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 28.02.1997 р. №55. На момент звільнення позивача його вислуга років в органах внутрішніх справ складала 13 років 6 місяців 6 днів, а загальний трудовий стаж - 22 календарних роки 03 місяці 11 днів. Також, судами встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_1 виповнилось 39 років 6 місяців.

14.09.2005 р. позивач звернувся до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області з проханням про призначення пенсії за вислугу років, обгрунтовуючи свої вимоги положеннями пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) , проте 16.11.2005 р. йому було відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХII (2262-12) (далі - Закон №2262-ХII (2262-12) ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні.

На момент звернення із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 досяг 48-річного віку, мав загальний трудовий стаж понад 25 років, з яких служба в органах внутрішніх справ становила 13 років 6 місяців 6 днів.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суди виходили з того, що пенсії за вислугу років на умовах пункту "б" статті 12 Закону №2262-ХII (2262-12) не можуть призначатися колишнім працівникам органів внутрішніх справ, які після звільнення зі служби, а не на момент припинення служби, набули умов передбачених зазначеною нормою Закону.

Колегія суддів вважає, що з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна, так як він не відповідає вимогам закону. Оскільки згідно діючого на той час законодавства - Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) пенсія за вислугу років призначалася при наявності зазначених вище умов незалежно від часу звернення за пенсією та звільнення зі служби.

Зміни до пункту "б" статті 12 Закону №2262-ХII (2262-12) були внесені 04.04.2006 р. і ці зміни встановлюють, що відповідний стаж, вік та вислуга років повинна мати місце на час звільнення зі служби. Раніше діючий закон такого обмеження не передбачав.

Як вбачається з довідки Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2005 р. №26 загальний трудовий стаж (25 років) ОСОБА_1 наступив 20 січня 2005 року.

Оскільки підпунктом 4 пункту "б" статті 50 Закону України Закону №2262-ХII (2262-12) передбачено, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, то колегія суддів приходить до висновку, то позивач має право на призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХII (2262-12) з моменту настання в нього права на пенсію - з 20 січня 2005 року.

Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої і апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а тому судові рішення необхідно скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 17.04.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16.06.2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років - скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років задовольнити.

Зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з моменту настання права на пенсію з 20 січня 2005 року.

Постанова оскарженню не підлягає.