Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р.

у справі № АС-16/552-06 господарського суду Сумської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель"

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, -

У вересні 2006 р. позивач - ТОВ "Дизель" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням доповнень до нього від 22.09.2006 р.) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Шосткинської МДПІ від 05.01.2006 р. № 00001233/0 та від 05.09.2006 р. № 000078233/3 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 7425,60 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14851,20 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 25.09.2006 р. позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р. судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин пп. "ж" п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян", оскільки відповідно до цього підпункту до сукупного оподатковуваного доходу не включаються суми, одержувані в результаті успадкування і дарування, тобто поняттям "суми" в наведеному підпункті охоплюються лише кошти, а в даному випадку підприємство подарувало фізичній особі нерухомість - нежитлове приміщення (майно).

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач - ТОВ "Дизель" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р. та залишити в силі постанову господарського суду Сумської області від 25.09.2006 р.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ від 05.01.2006 р. № 00001233/0 слугував акт № 2240/233/31077948 від 22.12.2005 р. планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Дизель" за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2005 р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Дизель" в порушення ст. 2, пп. "ч" п. 1 ст. 5, п. 3 ст. 7, ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" не утримано і не перераховано прибутковий податок з громадян за 2003 рік в сумі 7425 грн. 60 коп. з доходу, отриманого в результаті дарування нежитлового приміщення, вартістю 37493 грн., придбаного за рахунок коштів позивача і переданого громадянину ОСОБА_1 який на той час не був працівником товариства, безоплатно за договором дарування від 01.12.2003 р., посвідченим приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області.

На підставі висновків акту перевірки, податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2006 р. № 00001233/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання в розмірі 22276,80 грн., з яких: 7425,60 грн. - податок з доходів фізичних осіб та 14851,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В результаті адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення, останнє залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп. "ж" п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми, одержувані в результаті успадкування і дарування, за винятком сум авторської винагороди, одержані неодноразово спадкоємцями (правонаступниками) авторів творів науки, літератури і мистецтва, а також відкриттів, винаходів та промислових зразків.

Апеляційний господарський суд вмотивовано не погодився з правовою позицією місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Згідно пп. "ч" п. 1 ст. 5 вказаного вище Декрету, до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми допомоги, вартість подарунків (призів), що надаються один раз на календарний рік у межах розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на працездатну особу, за рахунок юридичних, фізичних осіб та громадських організацій.

Прожитковий мінімум, що діяв на кінець звітного календарного 2003 року на працездатну особу становив 365 грн., а тому, як вірно визначив суд апеляційної інстанції, сукупний оподаткований дохід становив: 37493 грн. - 365 грн. = 37128 грн.

На підставі п. 3 ст. 7 Декрету із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерела виплати за ставкою 20%. Таким чином, прибутковий податок громадянина ОСОБА_1 складає 7425,60 грн. (37128 грн. х 20%).

Апеляційним судом вірно відмічено, що відповідно до пп. "ж" п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" до сукупного оподатковуваного доходу не включаються суми, одержувані в результаті успадкування і дарування, тобто поняттям "суми" в наведеному підпункті охоплюються лише кошти, а не майно, а в даному випадку підприємство подарувало фізичній особі нерухомість - нежитлове приміщення (майно).

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано розцінив дарування підприємством фізичній особі подарунку згідно нотаріально посвідченого договору дарування нежитлового приміщення як одержання цією фізичною особою доходу, який підлягає оподаткуванню прибутковим податком з громадян на загальних підставах.

Відповідно до ст. ст. 12, 19 Декрету підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати та своєчасно подавати податковим органам відомості про нараховані та виплачені громадянам суми доходів та суми утриманих з них податків, що підлягають обліку і оподаткуванню.

Після закінчення календарного року громадяни, крім тих, які одержували доходи лише за місцем основної роботи, зобов'язані в строки, визначені законом, подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як за основним так і не за основним місцем роботи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ні громадянином ОСОБА_1 ні ТОВ "Дизель" такі зобов'язання, передбачені Декретом Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , не виконані.

З огляду на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір, ухвалене ним по справі судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель" відхилити, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.