Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Влад-Алекс"

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р.

та постанову господарського суду Миколаївської області від 23.06.2006 р.

у справі № 1/240/06 господарського суду Миколаївської області

за позовом Приватного підприємства "Влад-Алекс"

до Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області

про визнання припису нечинним, -

В квітні 2006 р. позивач - ПП "Влад-Алекс" звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання нечинним припису Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області № 41 від 14.02.2006 р.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 23.06.2006 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП "Влад-Алекс" оскаржило їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем була проведена перевірка ПП "Влад-Алекс" щодо дотримання вимог чинного законодавства України про працю в частині своєчасності оплати праці, за наслідками якої складено акт № 41 від 13.02.2006 р.

Перевіркою встановлено, що на підприємстві позивача відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП України мають місце ознаки простою не з вини працівника. В порушення вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України та п. 3.10 розділу ІІІ "Оплата праці" колективного договору оплату часу простою працівникам проведено не було.

Крім того, встановлено, що у жовтні 2004 р. підприємством було надано працівникам згідно поданих ними заяв відпустку без збереження заробітної плати на строк більше 15 календарних днів, що суперечить припису ст. 26 Закону України "Про відпустки".

На підставі висновків акту перевірки, Територіальною державною інспекцією праці у Миколаївській області було дано припис № 41 від 14.02.2006 р., яким приписано позивачу забезпечувати дотримання вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України та у подальшому надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати надавати відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про відпустки".

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що даючи оскаржуваний припис, відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.2, п. 3.1 Положення про Територіальну державну інспекцію праці у Миколаївській області відповідач має право перевіряти суб'єктів підприємницької діяльності щодо додержання ними вимог чинного законодавства про працю, давати приписи щодо усунень встановлених порушень чинного законодавства про працю.

Як встановлено судами, власником ПП "Влад-Алекс", у зв'язку з нескінченними перевірками ПП "Влад-Алекс" державними органами влади та контролюючими інстанціями, що призвели до падіння іміджу і, як наслідок, до значного погіршення фінансового стану підприємства, видано наказ № 25 від 01.11.2004 р. "Про тимчасове призупинення дії строкових трудових договорів з працівниками ПП "Влад-Алекс"". Згідно даного наказу за поданими заявами працівників підприємства, тимчасово призупинено з 01.11.2004 р. дію строкових трудових договорів до моменту значного поліпшення фінансового стану підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Позивачем в порушення вказаної правової норми оплата часу простою працівникам проведена не була.

Твердження позивача про те, що призупинення дії строкових трудових договорів на підприємстві не є простоєм в розумінні ст. 34 КЗпП України обґрунтовано відхилено судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1 ст. 34 КЗпП України визначено, що простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Враховуючи підстави, що спонукали власника підприємства позивача до видачі наказу № 25 від 01.11.2004 р. про тимчасове призупинення дії строкових трудових договорів (нескінченні перевірки ПП "Влад-Алекс" державними органами влади та контролюючими інстанціями, що призвели до падіння іміджу і, як наслідок, до значного погіршення фінансового стану підприємства) на підприємстві мав місце саме простій, який стався не з вини працівника.

Крім того, ст. 26 Закону України "Про відпустки" передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватись відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як вказано вище, перевіркою встановлено, що на підставі поданих заяв, працівникам було надано відпустки без збереження заробітної плати на період з 01.10.2004 р. по 31.10.2004 р., тобто більше, ніж на 15 календарних днів, чим порушено вимоги ст. 26 названого Закону.

Посилання позивача на те, що його підприємство є фактично сімейним та, що всі відносини врегульовані трудовими договорами, правомірно відхилено судами, оскільки положення Кодексу законів про працю України (322-08) , Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) стосуються всіх роботодавців, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності. Всі накази щодо організації праці і трудові договори є дійсними лише в тій частині, яка не протирічить чинному законодавству про працю.

Крім того, в обґрунтування свої правової позиції про відповідність чинному законодавству припису Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області № 41 від 14.02.2006 р., суд апеляційної інстанції вірно послався на постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.05.2006 р. у справі № 3-1660-2006, якою встановлено вину власника ПП "Влад-Алекс" ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 41 КЗпП України, а саме: в порушенні ст. 34, ст. 113 КЗпП України, якими передбачено при призупиненні роботи підприємства, викликаного відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (простій), оплату часу простою працівників в розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого робітнику окладу.

З огляду на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Влад-Алекс" відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р. та постанову господарського суду Миколаївської області від 23.06.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.