Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Бившевої Л. І.,

Голубєвої Г. К.,

Рибченка А. О.,

Шипуліної Т. М.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Вітамир"

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.2007р. у справі № А-6/8а та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007р. (справа № 22-а-2377/07)

за позовом Приватного агропромислового підприємства "Вітамир"

до Державної податкової інспекції у Снятинському районі

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування фінансових санкцій,

за участю представників:

позивача – Максим’юк В. М.,

відповідача – Кінаш Р. Б., Марищук Е. В.,

Приватним агропромисловим підприємством "Вітамир" подано позов про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Снятинському районі від 06.11.2006р., відповідно, № 0006601700/ 0/9394/7/17, № 0001072300/0/9392/7/23, № 0001082300/0/9393/7/23 та № 0000802330/0/9395/7/23.

При цьому підставами позовних вимог позивач зазначив те, що всі оспорювані рішення прийняті відповідачем за результатами планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 17.05.2005р. по 31.08.2006р., яка в свою чергу була проведена з грубим порушенням вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , і, крім того, застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на підставі Указу Президента України є незаконним, оскільки перелік порушень, за які стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.2007р. у справі № А-6/8а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007р. (справа № 22-а-2377/07) в позові відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що перевірка позивача здійснена відповідно вимог законодавства, а авансові звіти про надані під звіт кошти подавались неналежно оформленим чином.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, та відмінити рішення відповідача в повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального права.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Відмовляючи в позові суди визнали проведення відповідачем перевірки фінансово-господарської діяльності позивача обґрунтованим, здійсненим без порушення вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , а також зазначили, що в ході цієї перевірки встановлено подання авансових звітів про надані під звіт кошти неналежно оформленим чином та без підтверджуючих документів про витрачання готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт.

Однак такий висновок не можна вважати обґрунтованим.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та ін. (ч. 3 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 70, ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

По даній справі суд першої інстанції, на що не звернув уваги апеляційний адміністративний суд, визнаючи перевірку позивача відповідною вимогам законодавства, повинен був дослідити всі фактичні обставини прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб, податку на прибуток та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а також докази порушення позивачем ведення касових операцій, оскільки підставами для прийняття відповідних рішень органами державної податкової служби є не лише акт правомірно здійсненої перевірки, а й законодавство, яке регулює відповідні відносини.

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 22-7, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Вітамир" задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.2007р. у справі № А-6/8а та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007р. (справа № 22-а-2377/07).

3. Справу № А-6/8а (№ 22-а-2377/07) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.