Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Бившевої Л.І.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року

та постанову Господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року

по справі № 5/2600-19/442 (5/2549-12/293)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Харчобуд"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Львівської області від 25.05.2006р, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року у справі № 5/2600-19/442 (5/2549-12/293) позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Харчобуд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 106998,09 грн., в тому числі 71332,06 грн. основного платежу та 35666,03 грн. штрафних санкцій, № 0002562320/0/19893, яким визначено податкове зобов'язання по платі за землю в розмірі 8669,55 грн., в тому числі 5852,00 грн. основного платежу та 2817,55 грн. штрафних санкцій, від 19.08.2003р. № 0001311700/0/19810/17-2, яким визначено податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 10962,90 грн., в тому числі 9201,00 грн. основного платежу та 1761,90 грн. штрафних санкцій, задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894 в частині донарахування 40232,53 грн. податку на додану вартість та застосування 15600,26 грн. штрафних санкцій, в решті позовних вимог – відмовлено.

Справа розглядалась судами неодноразово.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року та постанову Господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального права, зокрема, скаржник вважає, що судами неправильно застосовані положення п. 8.2 ст. 8, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94); п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення мають бути змінені в частині з таких підстав.

Судами встановлено, що за результатами планової документальної перевірки ЗАТ "Харчобуд" відповідачем було складено акт № 1527/23220 від 19.08.2003р., на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення: від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 106998,09 грн., в тому числі 71332,06 грн. основного платежу та 35666,03 грн. штрафних санкцій; від 19.08.2003р. № 0001311700/0/19810/17-2 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в розмірі 10962,90 грн., в тому числі 9201,00 грн. основного платежу та 1761,90 грн. штрафних санкцій; від 20.08.2003р. № 0002562320/0/19893 про визначення суми податкового зобов'язання з плати за землю в розмірі 8 669,55 грн., в тому числі 5852,00 грн. основного платежу та 2817,55 грн. штрафних санкцій.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем в порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно включено до податкового кредиту витрати зі сплати податку на додану вартість за податковими накладними, які не містять всіх необхідних реквізитів, а саме: відсутній номер свідоцтва платника ПДВ або такий номер не відповідає дійсному, не вказана адреса покупця. Крім того, перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, так як, на думку відповідача, підприємством зайво включено до податкового кредиту податок на додану вартість сплачений при придбанні обладнання для цеху гофрокартону в сумі 31200,53 грн., а згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 до податкового кредиту відносяться суми податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат.

В акті перевірки зазначено, що за даними книги продажу товарів (робіт, послуг) до податкових зобов'язань включено лише в грудні 2002р. податок на додану вартість з орендної плати за жовтень 9032,00 грн. - із запізненням на два податкові періоди.

Відповідачем в акті перевірки також вказано, що платником податку підприємство зареєстровано з 30.01.2001р., в результаті чого за січень 2001р. занижено податок на додану вартість в сумі 474 6,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено що, згідно з записом в головній книзі за 2002р., залишки запасів становлять 9841,68 грн., а тому сума податку на додану вартість, яка припадає на даний залишок становить 1968,34 грн., отже на дану суму занижено податок на додану вартість за грудень 2002р.

Що стосується податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, то в акті перевірки зазначено, що за період 2001-2003рр. ЗАТ "Харчобуд" занижено в розрахунках за даним податком 9021,00 грн. у зв'язку із не включенням відомостей про зареєстровані за позивачем автомобілі в розрахунок податку за відповідні податкові періоди.

Стосовно наведених висновків акту перевірки слід зазначити наступне.

Щодо невідповідності реквізитів податкових накладних, зазначених в акті перевірки, вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість":

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується позицією судів попередніх інстанцій в частині правомірності нарахування відповідачем ЗАТ "Харчобуд" податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 10083,00 грн., з огляду на положення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 та враховуючи те, що податковим органом під час перевірки було встановлено та визнано факт здійснення господарських операцій за даним епізодом., що окрім зазначених накладних підтверджуються іншими платіжним та бухгалтерськими документами. Акти звірки з контрагентами позивача стверджують сплату податку до бюджету. Недоліки, на думку суду є незначними та не можуть спростувати існування правочинів, за наслідками яких позивач відніс зазначену суму до податкового кредиту.

Крім того, зважаючи на приписи пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 (z0233-97) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (z0233-97) , суди безпідставно не прийшли до висновку, що законодавством України встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. А відтак, не встановивши обставини, з огляду на які податкові накладні можуть вважатись недійсними, податкова інспекція не мала права виключати з податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, в яких не зазначено окремих реквізитів, визначених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97

Таким чином, враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судові рішення є помилковим тільки в частині, то суд касаційної інстанції вважає, що судові рішення необхідно змінити в цій частині на підставі вищезазначеного.

Щодо висновку відповідача про зайве включення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого при придбанні обладнання для цеху гофрокартону в сумі 31200,53 грн., то такий не ґрунтується на законодавстві з огляду на наявність фактичної сплати ПДВ в сумі 31200,53 грн. при придбанні обладнання для цеху гофрокартону, про що йдеться в акті перевірки і не заперечується відповідачем. Тому згідно з абз. 2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 висновки відповідача про зменшення податкового кредиту за січень-травень 2002р. у зв'язку з невведенням в експлуатацію основних фондів не відповідають чинному законодавству. Крім того, відповідачем не встановлено факту невикористання позивачем даного обладнання в господарській діяльності. Тому в даній частині суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про неправомірність нарахування суми податкового зобов'язання та необхідності скасування податкового повідомлення від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 31200,53 грн. основного платежу та 15600,2 6 грн. штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з позицією судів щодо неправомірності висновків відповідача про порушення платником норм пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Тому донарахування податкового зобов'язання в сумі 9032,00 грн. є неправомірним, спірне податкове повідомлення-рішення від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894 в цій частині правомірно скасовано судами.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4746,00 грн. за січень 2001р., у зв'язку із тим, що підприємство платником податку зареєстровано з 30.01.2001р., то в силу положень п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 та п.п. 5.13.1 п. 5.13 ст. 5 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 166 (z0250-97) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за № 250/2054 (z0250-97) (із змінами та доповненнями) суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в цій частині.

Щодо правомірності висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2002р. в сумі 1968,34 грн., та висновку відповідача про заниження позивачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 9021,00 грн., у зв'язку із не включенням автомобілів в розрахунок, то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на правильне застосування ними податкового законодавства в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 230 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Отже, за таких обставин, ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року та постанова Господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року по справі № 5/2600-19/442 (5/2549-12/293) мають бути змінені в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скарг у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року та постанову Господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року по справі № 5/2600-19/442 (5/2549-12/293) змінити. Пункт 2 резолютивної частини постанови Господарського суду Львівської області від 25.05.2006 року викласти в такій редакції: Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0002552320/0/19894, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 106998,09 грн. (в тому числі 71332,06 грн. основного платежу та 35666,03 грн. штрафних санкцій) в частині донарахування податкового зобов'язання в розмірі 50315,53 грн. основного платежу та 20641,76 грн. штрафних санкцій – скасувати. В решті рішення судів залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.