Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

при секретарі судового засідання Міненку I.М.,

за участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Президента України на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01.06.2006 року та постанову апеляційного суду міста Києва від 13.02.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Міністерства охорони здоров'я України про поновлення на роботі, зарахування часу вимушеного прогулу до безперервного стажу роботи, скасування наказу і зобов'язання видати наказ про надання відпустки у повному обсязі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Президента України, Міністерства охорони здоров'я України про поновлення на роботі, зарахування часу вимушеного прогулу до безперервного стажу роботи, скасування наказу і зобов'язання видати наказ про надання відпустки у повному обсязі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 01.06.2006 року позов задоволено частково. Визнано Указ Президента України № 399/2005 від 01.03.2005 року (399/2005) про звільнення ОСОБА_1з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України нечинним. Визнано наказ Міністра охорони здоров'я України від 21.03.2005 року № 70-К про звільнення ОСОБА_1з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України нечинним. Поновлено ОСОБА_1на посаді заступника Міністра охорони здоров'я України Міністерства охорони здоров'я України з 21.03.2005 року. Зараховано ОСОБА_1 час вимушеного прогулу з 21.03.2005 року до 01.06.2006 року до безперервного стажу роботи. Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1170 720 грн. 82 коп. в рахунок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_11000 грн. в рахунок стягнення моральної шкоди. Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України на користь держави 1700 грн. державного мита в рахунок стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та 8 грн. 50 коп. в рахунок стягнення моральної шкоди, а всього 1 708 грн. 50 коп. У задоволенні частини позову ОСОБА_1до Президента України, Міністерства охорони здоров'я України про відшкодування 2000 гривень моральної шкоди, скасування наказу № 30-КВ Міністра охорони здоров'я України від 18.02.2005 року та зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України видати наказ про надання відпустки за 2004 -2005 роки ОСОБА_1 у повному обсязі відмовлено.

Постановою апеляційного суду міста Києва від 13.02.2007 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову в частині. Визнано Указ Президента України № 399/2005 від 01.03.2005 року (399/2005) про звільнення ОСОБА_1з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України нечинним. Визнано наказ Міністра охорони здоров'я України від 21.03.2005 року № 70-К про звільнення ОСОБА_1з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України нечинним. Поновлено ОСОБА_1на посаді заступника Міністра охорони здоров'я України Міністерства охорони здоров'я України з 21.03.2005 року. Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_116 879 грн. 30 коп. в рахунок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 21.03.2005 року по 01.06.2006 року. У іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Президент України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01.06.2006 року та постанову апеляційного суду міста Києва від 13.02.2007 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судам норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. був призначений на посаду першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України в серпні 2003 року. 24.02.2005 року Міністр охорони здоров'я України своїм листом № 11.02-21-27/21 на ім'я Прем'єр-міністра України порушив клопотання про звільнення ОСОБА_1. з посади першого заступника міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України у зв'язку з ліквідацією посади.

28.02.2005 року Прем'єр-міністр звертаючись до Президента України вніс пропозицію звільнити позивача з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України у зв'язку з ліквідацією посади.

01.03.2005 року був підписаний Указ Президента України № 399/2005 (399/2005) про звільнення ОСОБА_1. з посади першого заступника міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України у зв'язку з ліквідацією посади.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 44-К від 03.03.2005 року ОСОБА_1. був звільнений з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою України у зв'язку з ліквідацією посади з 09.03.2005 року. Даний наказ був виданий в час коли позивач перебував в відпустці (14 календарних днів з 21.02.2005 року по 07.03.2005 року) та знаходився в подальшому на лікарняному з 04.03.2005 року по 18.03.2005 року. З цих підстав Міністерство охорони здоров'я України 21.03.2005 року видає наказ № 70-К про визнання наказу Міністерства охорони здоров'я України від 03.03.2005 року № 44-К про звільнення ОСОБА_1. недійсним та цим же наказом звільняє позивача з займаної посади у зв'язку з ліквідацією останньої з 21.03.2005 року.

Суди дійшли правильного висновку про те, що при звільнені позивача з роботи були порушені його трудові права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Президента України залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01.06.2006 року (в частині ?????) та постанову апеляційного суду міста Києва від 13.02.2007 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .