колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Мойсюка М.I.,

при секретарі - Охріменко Р.В.,

за участю представників відповідача Кириченка С.П., Старостенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації України на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації України № 467-0 від 8 квітня 2006 року про його увільнення від посади та поновити його на посаді начальника державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області. При цьому зазначав, що рапорт про звільнення з займаної посади не писав, а на час свого увільнення від посади був хворий, що підтверджується листком тимчасової непрацездатності.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2006 року апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у Дніпровській області було залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2006 року без змін.

Вказуючи на допущені, на думку Державної податкової адміністрації України, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті було встановлено, що наказом Голови Державної податкової адміністрації України № I091-О від 1 вересня 2004 року підполковника податкової міліції ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області із залишенням в кадрах податкової міліції ДПА України.

Наказом Голови ДПА України № 467 від 8 квітня 2005 року "Про увільнення ОСОБА_1" позивач був звільнений із займаної посади на підставі його рапорту від 28 березня 2005 року.

Суди встановили, що згідно листка тимчасової непрацездатності серія ВЗ № 549627 з 7 квітня 2005 року по 25 квітня 2005 року позивач був хворий, а висновком судово-почеркознавчої експертизи № 4215 від 22 травня 2006 року встановлено, що текст рапорту від 28 березня 2005 року на ім'я Голови ДПА України Кірєєва ОЛ. та підпис від імені ОСОБА_1 між датою і його прізвищем в цьому рапорті виконані не ОСОБА_1

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обгрунтованого висновку про те, що звільнення позивача з посади було проведено з порушенням вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (114-91-п) та поновили його на посаді, яку позивач займав до звільнення.

При цьому суд першої інстанції дав належну оцінку причинам пропуску позивачем строку звернення до суду та обгрунтовано поновив цей строк.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч.3 ст.210 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 167 ч. 4, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України (2747-15) .