Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого- судді: Бутенка В.І.

суддів: Лиски Т.О., Сороки М.О., Панченка О.І., Штульмана І.В.

при секретарі: Сторчоус Н.А.

розглянувши в касаційній інстанції у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до малого колективного підприємства (далі-МКІІ) "Октан" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) про стягнення 8741,46грн., за касаційною скаргою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду Одеської області від 23 червня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року,-

В травні 2006 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом, посилаючись на те, що на виконання ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" МПП "Октан" повинен був сплатити Одеському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції за незабезпечені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2004 рік у розмірі 8741,46грн. Вказану суму відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення позивача для суду. Постановою господарського суду Одеської області від 23.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р., в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із вищезазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 23.06.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Відповідно до вимог ст.20 зазначеного Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до ч.2 ст.19 вказаного Закону, який регулює дані правовідносини, покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідачем для виконання встановленого законом нормативу не було створено (пристосовано) в установленому законом порядку два робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 році, оскільки не було виконано вищевказаних вимог Положення, а тому Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів обгрунтовано та на законних підставах застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафних санкцій на суму 8741,46грн., оскільки фактично не було створено жодного робочого місця.

Оскільки МПП "Октан" вказану суму не сплатив, у травні 2006 році був поданий позов до суду.

Відповідно до вищезазначеного закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч.1 ст.20 вказаного Закону самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону.

Судом вірно встановлено, що з 01.01.2004р. набрав чинності Господарський кодекс України (436-15) , ст.250 якого передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Строки, передбачені ст. 250 ГК України не застосовуються до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) лише з 01.01.2006 року.

Враховуючи положення ст. 250 ГК України, а також п.4 Прикінцевих та перехідних положень ГК України (436-15) , суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивач міг застосувати до відповідача штрафні санкції протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення норми закону, оскільки дані правовідносини хоча і виникли до набрання чинності цим кодексом, але продовжують існувати.

Таким чином, термін подання позовної заяви до МКІІ "Октан" у вигляді ТОВ закінчується 15.10.2005р., тобто через шість місяців з дня виявлення порушення, а саме з дня закінчення строку для сплати штрафних санкцій у добровільному порядку, з 15.04.2005р.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд виніс законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Одеської області від 23 червня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.